 [Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (105.0 Kb) ]
Федір Достоєвський (1821-1881)
Він більшою мірою, ніж будь-хто іншим, є творцем сучасної прози.
Він вдихнув у прозу таку внутрішню напруженість, яка зараз сягнула найвищої межі.
Дж. Джойс
Федір Достоєвський - видатний російський мислитель-гуманіст, творчість якого пройнята почуттям любові до людини і невимовного болю за неї. Народився Федір Михайлович Достоєвський 11 листопада 1821 року у Москві. Його батька працював лікарем у Маріїнський лікарні для бідних, на території якої пройшли дитячі роки хлопчика. Він і його брат Михайло вчились у приватному пансіоні. Брати товаришували, їхнім кумиром був Й.Ф. Шіллер. Дружба то духовна близькість між ними зберігалась і в зрілі роки.
Але життя завдало ударів, коли Федору було 16 років померла мати, згодом - і батька. Реалізувати свої гуманітарні нахили - вступити до Московського університету брати Достоєвські не змогли. Злидні примусили набути практичної професії. У січні 1838 р. Федір вступив до Головного військового училища в Петербурзі, яке закінчив 1843 р. Так починається новий самостійний петербурзький етап життя майбутнього письменника.
Свій творчий шлях він почав повістю "Бідні люди" (1846), що була схвально сприйнята М. Некрасовим і В. Бєлінським, яким сподобалось зображення в ній соціальної трагедії "маленької людини". Повість принесла авторові популярність. Також успіх був незвичайним і його запрошують на петербурзькі літературні салони. Відбулось знайомство з І.Тургенєвим та багатьма знатними на той час митцями і критиками. Але наступні його твори: "Двійник" (1846), "Хазяйка" (1847), "Білі ночі" (1848), "Неточка Незванова" (1849) - були не прийняті критикою.
Літературна діяльність Достоєвського була перервана 23 квітня 1849 року арештом, пов'язаним з його участю у справі петрашевського гуртка. Членом гуртка був і Достоєвський "Патниці" у Петербурзі на квартирі. Вісім місяців провів письменник в Олексіївському равені Петропавлівської фортеці. На суді йому було пред'явлене звинувачення у розповсюдженні забороненого листа В. Бєлінського до М. Гоголя і винесено вирок до страти. 22 грудня 1849 р. Достоєвський разом з іншими петрашевцями перебував у Петербурзі на Семенівському, в очікуванні смертної кари, але за кілька хвилин до страти її відмінили за високим розпорядженням. Ці десять страшних хвилин очікування смерті увійшли в творчість письменника як символи людських страждань і, зокрема, знайшли відображення у його романі "Ідіот".
На письменника очікували нові випробування. В Різдвяну ніч його сильно побили, та етапом відправили до Сибіру.
Чотири роки каторги в Омську, далі - Солдатчина в Семипалатинську. Тут він палко закохався у Марію Дмитрівну Ісаєву, яка пізніше стала його дружиною. Але кохання та семирічний шлюб з нею не принесли йому щастя.
У 1859 р. Федір Достоєвський повертається до Петербурга, де виступає на літературних вечорах.
У цей період були опубліковані повісті "Дядечків сон" та "Село Степанчиково і його мешканці" (обидві 1859 р.), а також перший роман "Зневажені та скривджені" (1861). Перебування на каторзі письменник змалював у книзі "Записки з Мертвого дому" (1861-1862), яка мала надзвичайний успіх.
Разом з братом Михайлом він організував і видавав журнали "Время" (1861-1863) та "Эпоха" (1864-1865), в яких друкувалися твори не лише Достоєвського, а й інших відомих письменників того часу.
У 1862 р. та 1863 рр. письменник здійснює закордонні мандрівники. Його цікавить європейське життя, люди, їх побут та звичаї. Виходять у світ "Зимові нотатки про літні враження" (1863), "Записки" (1864), які набагато випередили проблематику та образну систему наступних романів.
Проте біди та страждання не полишали письменника: смерть дружини, велике пристрасне почуття до А.Суслової та болісний розрив з нею. Ці мотиви надалі знайшли відображення в повісті "Гравець" (1866). Після банкрутства журналу "Эпоха" залишились великі борги. Письменник мріяв про вільну працю, одна змушений був продавати видавцям ще не надруковані романи.
Творчість - це життя Достоєвського. Він реалізує свій давній задум - роман "Злочин і кара", який із січня 1866 р. починає друкуватися в "Руском вестнике" і приносить авторові світову славу. В період роботи над рукописом цього роману та повістю "Гравець" він запрошує стенографістку - молоду дівчину Ганну Григорівну Сміткіну, яка згодом стала його дружиною, другом, помічником. Але борги та кредитори заважали подружжю насолоджуватися сімейним щастям. Письменник вимушений був поїхати до Європи, де перебував із сім'єю з 1867 по 1871рр. У період були написані визначні романи "Ідіот" і "Біси". Але поза батьківщиною Достоєвський не міг довго жити й працювати, і він повертається до Росії.
У 1873 р. починає працювати над "Щоденником письменника". Спочатку твір друкують у журналі "Гражданин", а з 1876 р. він виходить самостійним виданням. Його художня форма унікальна. Поряд з публіцистичним, літературно-критичним матеріалом тут містяться "сюжети" з життя сучасної дійсності, а також художні твори, "щоденникова проза": "Бобок", "Сон смішної людини", "Хлопчик з Христа на ялинці" та ін. У 1875 р. виходить роман "Підліток", в якому відображені головні філософські, соціальні моральні пошуки письменника.
До авторів славетних романів прийшло загальне визнання: він був відомий у Росії й на Заході. Але здоров'я письменника погіршувалось, давалися взнаки каторга та тяжкі роки боротьби за життя і творчість. Його улюбленим місцем відпочинку та роботи була Стара Руса, невелика містечко під Великим Новгородом, де він наймав дачу. Саме там у 1879-1880 рр. Достоєвський працював над романом "Брати Карамазови", останнім твором, який залишився незавершеним.
За півроку до смерті, 8 червня 1880 року він проголошує свою відому промову на урочистому відкритті пам'ятника Пушкіну в Москві, в якій розкриває національне та всесвітнє значення російського поета, говорить про братерство всіх людей на Землі.
9 лютого 1881 р. Достоєвський помер.
Цікаві факти про Достоєвського Федора Михайловича.
1. Виявляється Федір Михайлович по лінії батька походив із дворянського роду Достоєвських, які беруть свій початок ще з початку XVI століття. Але сам Достоєвський про свою родословну не знав за життя, так і не дізнався перед смертю. Шукати інформацію про родословну письменника почала його дружина лише після смерті Федора.
2. Достоєвський дуже любив міцний і гарячий чай, і без нього він просто не міг працювати, тому в їдальні завжди тримали гарячий самовар напоготові.
3. Перший раз Достоєвський одружився у віці 36 років на Марії Дмитрівні Ісаєвій, яка на той момент була вдовою його знайомого. Але мабуть шлюб не був особливо щасливим. Особливо все погіршували постійні ревнощі і зради, тому сам Федір говорив про свій шлюб — «Живемо дещо як». У 1864 році Марія померла від сухот, але Федір продовжував піклуватися про її сина від першого шлюбу....
4. Батько Достоєвського мріяв і навіть наполягав, щоб обидва його старші сини поступили в інженерне училище і отримали професію інженерів, яка завжди змогла б їх прогодувати. Але самі брати Достоєвські (Федір і Михайло) цього не хотіли. Їх завжди тягнуло до літератури. У підсумку вони обидва стали письменниками....
5. Улюбленим поетом письменника був безсумнівно Олександр Сергійович Пушкін. Федір знав практично всі його твори напам’ять. А за рік до смерті він виголосив промову на відкритті пам’ятника Пушкіна в Москві.
6. Другий раз Федір Михайлович одружився в 1967 році на молодій, милій і добрій стенографістці Ганні Григорівні Сниткіній. На відміну від першого шлюбу, шлюб з Анною був ідеальним. Вони дійсно любили один одного. На момент смерті письменника їй було всього 35 років, але вона більше ніколи не збиралася виходити заміж і до кінця своїх днів зберігала вірність чоловіку. Все своє життя вона присвятила служінню імені Достоєвського. Вона видала повне зібрання творів Достоєвського, відкрила школу Достоєвського, публікувала свої спогади про нього, просила друзів, щоб ті склали детальну біографію Федора і т.д.
7. У 1949 році письменник був засуджений військовим судом до страти, за те, що той отримав від Плещеєва копію злочинного листи Бєлінського, після чого зачитував цей лист на всіляких зібраннях. До смертної кари діло так і не дійшло, а вирок Достоєвського був змінений на каторжні роботи. На свободу Федір вийшов в 1854 році.
8. Від першого шлюбу у Достоєвського не було дітей, а від другого залишилося аж четверо (Софія, Любов, Федір і Олексій). Правда Софія померла через кілька місяців після народження, а Олексій помер у віці 3-х років. Син Федір продовжив справу батька і теж став письменником.
9. Достоєвський помер 26 січня 1881 року. У той день до нього приїхала сестра Віра і слізно просила Федора відмовитися від своєї частки спадщини. За спогадами дочки письменника ця сцена була дуже бурхлива і гучна. В результаті у Федора пішла кров горлом і через пару днів він помер. Швидше за все саме через цю розмову у нього загострилася емфізема, яка привела до смерті....
Перевір себе!
Літературний диктант
1. Достоєвський народився в родині (вкажіть її со¬ціальний статус)...
2. Демократичні та гуманістичні погляди Достоєвського, захисника знедолених людей, складалися під впли¬вом ...
3. Перший твір письменника мав назву...
4."Злочин і кару" написано у ....
5. Описані у творі події відбуваються у місті ....
6. Герой роману ділить людей на....
7. Сформулюйте теорію Раскольникова.
8. Рушій поведінки Раскольникова - це...
9. Карою Раскольникову слугували ...
10. Літературний попередник героя Достоєвського ...
11. Достоєвський створив новий жанр роману, який називається ....
Завдання
Прочитати Ф.Достоєвського «Злочин і кара»
| 
