ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
|
Відокремлення - це смислове та інтонаційне виділення важливого другорядного члена з метою підкреслення та увиразнення його смислової ваги. У вимові відокремлення здійснюється більш сильним наголошенням, відповідною інтонацією та паузами. Інколи відокремлення забезпечується ще й переміщенням певного слова (навмисним порушенням прямого порядку слів у реченні) з метою підсилення його значення.
На письмі відокремлені члени речення виділяються комами або тире.
Відокремлені другорядні члени речення є особливо важливими у змісті речення і часто виражають головну суть ним повідомлюваного або ж мають відтінок додаткового повідомлення.
Речення з відокремленими членами вимовляють так: перед відокремленим членом голос підвищується і робиться пауза; відокремлений член вимовляється з особливим притиском (фразовим наголосом). Якщо відокремлений член стоїть на початку речення, він вимовляється з підвищенням голосу, після нього робиться пауза.
Десь перед нами тремтить наше дороге майбутнє – радісне і
загадкове. (С.Васильченко.)
Просто на вас, знижуючись, іде гігант літак! (О.Гончар.)
Омите прозорим дощем, усе здавалось легке, оновлене. (Є.Гуцало.)
|
ВІДОКРЕМЛЕНІ ОЗНАЧЕННЯ
Вправа 1. Прочитати подані в обох колонках речення. У реченнях якої з колонок є відокремлені члени речення? Вказати такі відокремлені члени, поставити до них питання. Ще раз прочитати речення з відокремленнями, дотримуючи правильної інтонації.
|
Незнищенне древо напоєне сльозами Кобзаря.
Висока каплиця густо оповита виноградним хмелем.
(Панас Мирний.)
Ряхтить буркун засушений на дроті.
(П.Перебийніс.)
|
Незнищенне древо, напоєне сльозами Кобзаря. (Д.Павличко.)
Висока каплиця, густо оповита виноградним хмелем, видніється
за містом.
Ряхтить буркун, засушений на дроті.
|
|
Відокремлюються узгоджені означення, виражені:
- дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова (дієприкметникові та прикметникові звороти) й стоять після означуваного іменника: Виводить лісова стежинка до верб, заснулих край села. (В.Шукайло.) Єднає нас над кручами Дніпра земля, на хліб і сіль багата. (П.Перебийніс.);
Примітка. Два чи більше прикметникових або дієприкметникових звороти, з’єднані між собою лише інтонацією без сполучників або повторюваними сполучниками, виділяються комами, а між собою розділяються комою: У тиші, настояній духом гречаним, напахченій визрілим чаром городнім, сиджу перед дідом. (П.Перебийніс.) Два відокремлені означення, виражені дієприкметниковими зворотами і з’єднані сполучником і (та), комою не розділяються: Чи се край мій рідний, обдертий чужими і світом забутий? (І.Франко.)
- дієприкметниками й прикметниками (з пояснювальними словами і без них), що стоять перед означуваним іменником, якщо вони, виступаючи у ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок (значення обставини причини, умови або допустовості): Захоплені роботою, москалі не помічали козацького загону. (Ю.Хорунжий.) По дворах, навантажені всяким збіжжям, стоять вози, готові в дорогу. (С.Васильченко.) Обмерзла кригою, озимина ламалась під ногами бійців. (О.Гончар.);
Примітка. Дієприкметникові та прикметникові звороти, що стоять перед означуваним іменником і не мають додаткових обставинних відтінків значення, не відокремлюються: Стоять налиті сонцем дні. (М.Луків.) Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади. (Г.Кривда.) У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка. (Н.Волотовська.)
- дієприкметниками й прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо якщо перед іменником вже є означення: Листя широке магнолій, важке, нерухоме, кованим сріблом здається. (Леся Українка.) І тиха осінь, мрійна, яснолиста, несла в серця надію і тривогу. (А.Малишко.) Дошкульно й шпарко тіло пік мороз в ту сніжну зиму, довгу і сувору. (Д.Луценко.);
- перед означуваним словом стоїть займенник: Я сам собі ту гору віднайшов, високу та урвинну. (А.Малишко.) Все місто спить, суворе й мовчазне. (Л.Костенко.);
Примітка. Якщо перед означуваним іменником немає означення, непоширені означення, що стоять після нього, можуть відокремлюватись або не відокремлюватись – за бажанням автора. Порівняйте: Небо, скуйовджене і розколисане, дрантя спустило на темні бори. (В.Симоненко.) – Небо скуйовджене і розколисане дрантя спустило на темні бори. Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать. (Л.Костенко.) - Іде гроза, дзвінка і кучерява, садам замлілі руки цілувать. При записуванні таких речень слід керуватися їх інтонуванням.
- дієприкметниками й прикметниками, що стосуються особового займенника: Боже, що роблю я, окаянний! (І.Франко.) Поранені і небагаті, ми прийдем... (А.Малишко.) Мерзне мокре листя, сплять квітки сумні. Що їм, бідним, сниться у холоднім сні? (В.Сосюра.)
Уточнювальні означення можуть відокремлюватися також за допомогою тире (для посилення експресії1): Батько сидів з веслом на кормі – веселий та дужий. (О.Довженко.) Печаль пече – гаряча і нестримна. (В.Женченко.) Як тяжко нам – живим – свої хрести нести. (А.Григоренко.) Тихі, ніжні зорі спадали з неба – білі, непрозорі – і клалися в намети... (Леся Українка.) Хай наше життя – працьовите, буденне - буде святом одним! (Д.Загул.) Починалося нове життя – сповнене мук і боротьби. (А.Шевченко.)
|
Пунктограма: кома і тире при відокремлених означеннях
Вправа 2. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Обґрунтувати вживання розділових знаків.
І. Слова, давно забуті і священні, хотів я в кожнім серці пробудить. (М.Гурець.) Усім любе слово, сказане до речі. (З Біблії.) І у слові озветься стокрило тишина, перетворена в грім. (М.Рильський.) Озвучене піснями, бринить моє перо. (П.Перебийніс.) Пісня живописала мені наш народ, нашу країну, розкішну на природу, багату на історію, заможну на злидні, на темноту. (О.Кониський.) І досі сниться перший хліб, присолений сльозою мами. (В.Кузьменков.)
ІІ. Пливуть віки, на вічність перемножені. (Г.Коваль.) Минають миті, довші від століть. (Л.Костенко.) Та кріпло наше древо, несхитне перед злом. (П.Перебийніс.) Мізинцем, жовтим від іржі, гніздечко гладив тато. (П.Перебийніс.) Вітер теж зворушує серце – уявлюваний і чутий лише з гомону. (І.Багряний.) На землю, зорану плугами, спада рожево-білий цвіт. (Г.Кривда.) І над землею, щедрою на вроду, чекала днина радісних вістей. (П.Перебийніс.) Гаряча хвиля, схожа на цунамі, вкриває все. (О.Слоньовська.) В дорогу молодь вируша, глухим-глуха до застережень. (М.Самійленко.)
Вправа 3. Перебудувати речення так, щоб поширені означення відокремлювались. Перебудовані речення записати. Означувані слова виділити рамкою, відокремлені означення підкреслити.
Зразок. Побите дощем поле ще й град поб’є. – Поле, побите дощем, ще й град поб’є.
І. У горщик посаджене дерево не дуже й розростається. Здобутий працею камінь м’якший від дарованого бублика. Відкладену на потім роботу прокленуть нащадки. Наука – то викопана голкою криниця. Читання – покладений за пазуху сніг. Одержані в дитинстві знання – то на камені вирізьблене зображення.
Народна творчість.
ІІ. Неправдою здобуті скарби не дають користі. (З Біблії.) І сохнуть під осіннім теплим небом гаптовані червоним рушники. (В.Гук.) На стіні самотньо висів писаний олійними фарбами портрет якоїсь старої панни. (За С.Васильченком.) На п’ять воріт зачинена Полтава ховає очі в тихі явори. (Л.Костенко.) У ворота в’їжджали запряжені кіньми сани. (В.Гук.) Біля криниці похуділі за зиму горобці галасливим вінком кружляють навколо калюжі. (М.Стельмах.)
Вправа 4. Порівняти подані в обох колонках речення, визначити в кожному поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом.. Обґрунтувати вживання розділових знаків. Прочитати речення, дотримуючи правильної інтонації.
|
Над туманами вкритою рікою мовчать бори.
(В.Сосюра.)
Рубані, калічені, вогнем печені люди сміялися. (М.Стельмах.)
|
Осяяні місяцем, гори блищать.
(Олександр Олесь.)
Задоволений життям, поет щойно сміявся..(П.Перебийніс.)
|
Вправа 5. Перебудувати речення так, щоб означення стояло перед означуваним словом. Чи буде воно відокремлюватись? Перебудовані речення записати, обґрунтувати вживання в них розділових знаків.
І. Вже в усі вікна цвів бузок, синіший за небо. (Н.Кир’ян.) Гори сплять, повиті млою. (Олександр Олесь.) Місяць тихо озирає землю, стомлену сном. (Б.Грінченко.) Човен лежав на березі, присмоктаний мулом. (Григір Тютюнник.) Уздовж озер, сполосканих блакиттю, лежить дорога, вся дощами зрита. (Т.Севернюк.)
ІІ. На рушник лягають крашанки, фарбовані в цибулинні, Біля крашанок стають дві малі й пухкі пасочки, зготовлені на курячих яйцях. На столі – дерев’яні ложки, политі блискучою поливою. На денці кожної ложки червоніють вишні, намальовані вправною рукою. (За Є.Гуцалом.)
Вправа 6. Прочитати речення, дотримуючи правильної інтонації. У яких реченнях вживання розділових знаків залежить від інтонації?
Настали ночі темні і глибокі. (М.Антіох.) Чуття бринить легке й нове. (А.Малишко.) Дубів статечних велетенські руки тримають світ, високий та ясний. (О.Довгий.) Ромашка сяє, ніжна і проста. (А.Малишко.) Над нами час летів, холодний і байдужий. (Я.Савченко.) Встає погода, тиха і хороша. (А.Малишко.) Горить огонь – великий, веселий, тріскучий. (С.Васильченко.) Не зірвуться слова, гартовані, як криця. (О.Теліга.)
Вправа 7. Прочитати. Вказати відокремлені члени речення. Обґрунтувати вживання розділових знаків.
І. Є Держава Україна, велика, не бідна, незалежна, самостійна і багатодітна. (О.Лупій.) Мріяв наш Славутич, ніжний і гримучий, не ділить – єднати край наш і віки. (В.Василашко.) Набуток рук і розуму усіх незліченних поколінь – історія України, нерозривна, неподільна. (В.Пепа.) Ще ж і божественна на світі є любов, пречиста й осяйна... (П.Куліш.) Всі ми тут немов проснулись, переглянулись, всміхнулись, оживились – і незчулись, як одкрилася нам мова – юна, смілива, здорова. (П.Тичина.) Пісня поля, давня і знайома, в моїм серці радісно бринить. (М.Гурець.) В ці дні, задумливо-багряні, я свого серця не збагну. (Д.Загул.) А небо, байдуже, зелене, зорі розгортає кумач. (В.Сосюра.)
ІІ. Отут душа моя, сліпа й зухвала, рости повинна в сивій материнці. (Д.Павличко.) А в серці б’ється багаття дум – і вільних, і високих. (Т.Севернюк.) Голос його, молодий, дзвінкий та гнучкий, так і лився, так і розливався у сто крат тонів, заходив глибоко в душу тихою тугою, уражав серце лементом горя. (Панас Мирний.) Веселий він їхав на нове місце і балакучий. Веселий та говіркий, він сміливо заводив розмову з кожним стрічним. (Панас Мирний.) Лежить під небом, чистим і високим, холодний степ моєї самоти. (Л.Костенко.) От і поле, все пухнасте, зелене, мрійне, широченне. (В.Винниченко.) Пливе густе підхмар’я, високе та безкрає. (А.Малишко.) Червоних маків розгорівся ряд після дощу, ласкавого й рясного. (М.Рильський.) І панує холодна зима, невблаганна і люта. (В.Грінчак.) Останній сніг, там бурий, там блакитний, іще лежить в окопах і ярах. (М.Рильський.)
Вправа 8. Переписати. Означувані слова виділити рамкою, відокремлені означення підкреслити. Прочитати речення, інтонуючи їх відповідно до розділових знаків. Обґрунтувати вживання розділових знаків.
І. Червонобоким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (М.Рильський.) Ось дощик налетів – швидкий, веселий. (Н.Тихий.) Леліє даль, волога і блакитна. (М.Бажан.) Горить вікно яскраве і сумне. (П.Перебийніс.) Упадуть сніжинки, тихі і несмілі. (В.Сосюра.) За зорею рідною й далекою ти тужила. (Д.Павличко.) Чому ж сняться ще й досі мені береги ті, зелені, пахучі? (В.Сосюра.) Одна вулиця – тиха, безлюдна – щось каштанам на вухо шепоче. Друга, звабна, гінка, велелюдна, не змикає неонові очі. (Л.Косановська.)
ІІ. Пташечки в гаю щебечуть, щасливі. (І.Франко.) Он чатує сокіл – жвавий і хоробрий. (В.Чумак.) Біжить дорога, в’ється, невесела. (Л.Тендюк.) Кличе дорога легка і крута. (А.Малишко.) Дорога стелиться, ясна і безупинна. (М.Рильський.) Йдуть тумани, за верхів’я вищі. (А.Малишко.) На соняху – аж поруділі – джмелі під вечір теж примовкли. (М.Самійленко.) Стоїть колюче жито, достигле, та нерідне. (А.Малишко.) В моєї родиноньки женці поле вкрили. В мене, нещасної, журавлики збили. (Нар.творч.) І сумують дві берізки, чисті й ніжні, як любов. (В.Сосюра.)
ІІІ. Запала ніч, зловісна, як отрута. (Б.Олійник.) Ще сонце не зійшло, а місяць над рікою, примарний і тонкий, прорізав вишину. (В.Сосюра.) На цегляний постамент під ясеном здерся півень – великий, гребенястий і вогненно-рудий. (Є.Гуцало.) І перша птаха різала крилом обрус небес, морозний і зелений. (В.Стус.) Рве вітер хмари, роздира, жене. Ще й дощ лишає почерк – мокрий, косий. (В.Черепков.) А вдень вітри, голодні й босі, журливі арії ведуть. (Д.Загул.) Біжить, шумить гірська ріка, клекоче, піниться, шаліє, бурхлива, горда і стрімка. (В.Грінчак.)
Вправа 9. Переписати, на місці крапок вставляючи дібрані з довідки відокремлені означення. Розставити розділові знаки Прочитати речення, дотримуючи правильної інтонації.
Наліг туман на воду й береги ... . (М.Рильський.) Дощик так і ллється, дощик так і лине, ... . (В.Сосюра.) За осиками сходив пізній місяць, ... . (С.Васильченко.) То був дідусь ... у валянках, старенькій кожушині. (В.Грінчак.) Аж раптом заграє в ньому якась радісна сила ... . (Степан Васильченко.) Їжак крізь бур’яни ... на спині яблука назбирані несе. (Є.Гуцало.)
Довідка. Похмурий, заспаний, невмитий, непривітний; срібний і рясний; густий і непрозорий; тріскучий, шерехатий; старенький, кремезний; буйна й непокірна.
|
Відокремлюються узгоджені означення, якщо
- вони відносяться до головного члена речення, вираженого дієсловом першої особи, що співвідноситься з особою мовця: Отак завжди чогось чекаю, закоханий в красу життя. (Г.Коваль.) Цим словом схоплений, знуртуєш своє життя. (М.Вінграновський.)
- якщо поширене чи непоширене означення відірване від означуваного слова іншими членами речення: Дід підвівся, плечистий, і струснув сивиною. (П.Перебийніс.) Довго ти під ліхтарем стояла і чекала, радісна, мене. (В.Симоненко.) Голос не знає натуги й утоми – рівний, тонкий та високий! (Панас Мирний.) Конюшини кігтик малий губ торкався, зелений. (С.Йовенко.)
|
Вправа 10. Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкреслити граматичну основу кожного з речень. З’ясувати речення за наявністю головних членів. Якою частиною мови виражено головний член речень?
Над пам’яттю семи мільйонів, печаллю зломлений, стою. (М.Самійленко.) Розсудливістю сповнені ущерть, свої здобутки зважуєм і втрати. (Л.Воловець.) Підійду до ганку, повний давніх дум. (В.Сосюра.) Здивований, постояв ще трохи, а потім рушив. (Є.Гуцало.) Стою, дивлюсь услід, зачарований. (С.Васильченко.) І, повен скарбу в серці молодому, із тих мандрівок повертай додому. (О.Довгий.) Так, гадками невтішними повен, перековую зло на добро. (М.Осадчий.) Пилом твоїм покритий, іду по людському полю, дорого під яворами. (А.Малишко.) Я ходжу тихий, покірний, увічливий. (С.Васильченко.) Твори, наповнений потугою любові, вірності, добра! (Д.Павличко.) Розтерзані, з’єднаємося криком понад кордонами і вирвами ідей! (Н.Поклад.)
Вправа 11. Прочитати. Записати лише ті речення, в яких поширене чи непоширене означення відірване від означуваного слова іншими членами речення. У записаних реченнях підкреслити всі члени речення.
Добігало вже сонце до гір, величезне, червоне. (І.Франко.) Стрункий комиш осоку стиска міцніш і, облесливий, шепоче про її літа дівочі. (Олександр Олесь.) Плещуть на вогкому березі води, ясні й переливні. (М.Рильський.) Такі жагучі і невтішні, мовчать розгублені вітри. (І.Ольховський.) І зустріч ця, приємна і неждана, мені нагадує забутий сон. (В.Симоненко.) Будні мчали вперед, електричні, ясні, а за ними і я на підбитім коні. (В.Сосюра.) Якось перед бурею зграя грачина звивалась під хмарами – чорна, як дим. (В.Ганулич.)
|
Неузгоджені означення, виражені непрямими відмінками іменників з прийменниками, відокремлюються для підкреслення їх змістової ролі в реченні: Іде середнього віку чоловік, у козацькій жупанині. (П.Куліш.) Увійшла в клас дівчинка-панночка, в блакитному платтячку, з темною, густою, підрізаною косою. (С.Васильченко.) Річка Оскіл – чудесна річка, з прозорою лагідною водою, з очеретами й рукавами, з широкими на лівому березі луками, що дивляться на світ Божий незчисленними очима-озерами. (Остап Вишня.)
Якщо неузгоджені означення виражені неозначеною формою дієслова і перед ними можна поставити сполучник а саме, вони відокремлюються тире: Є найстрашніша з наук – розуміти все. (В.Коротич.) Він знав одне – боротись до загину. (Л.Костенко.)
При написанні таких речень слід звертати увагу не лише на їх зміст, а й на інтонування. Якщо перед вираженим неозначеною формою дієслова неузгодженим означенням немає паузи, тире не ставиться: Твоє діло нападати, а моє боронитись. (П.Куліш.) Жадоба жить хай мучить нас завжди. (Г.Коваль.) А в Чіпчинім серці уже ворушилося бажання верховодити. (Панас Мирний.)
|
Вправа 12. Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкреслити неузгоджені означення.
І. Земля, у ранах, чорнотіла, зітхала тяжко, як вдова. (М.Стельмах.) ...
|
