 [Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (40.0 Kb) ]
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ
В БЕЗСПОЛУЧНИКОВОМУ СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ
|
Безсполучниковими називаються такі складні речення, частини яких поєднуються лише інтонацією.
Частини безсполучникового складного речення можуть поєднуватися такими видами інтонації:
- інтонацією перелічення: Одцвіли задумливі каштани, поскидали пух легкий тополі. (О.Іваненко.);
- інтонацією протиставлення: Багато листя на дереві – мало плодів. Багато бесіди – мало розуму. (О.Духнович.);
- інтонацією зумовленості: Сьогодні свято у зозуль – вони усе обсіли віття. (А.Таран.)
- інтонацією попередження в першій частині та інтонацією додаткового повідомлення в другій: Надвечір лихо склалось: страшенна буря зразу заревла. (Л.Глібов.)
Між частинами безсполучникового складного речення може ставитись кома, крапка з комою, двокрапка й тире.
Кома ставиться між частинами безсполучникового складного речення, якщо вони означають одночасність дій або їх послідовність і тісно пов’язані між собою за змістом: Відбились зорі у воді, летять до хмар тумани. (Олександр Олесь.) На обрії Києва сходить зоря молода, горить над степами вишнева зоря України. (П.Перебийніс.) Упала злива стрімголов, дах обізвався барабаном. (М.Руденко.)
Крапка з комою ставиться між частинами безсполучникового складного речення, які не тісно пов’язані між собою за змістом або ж значно поширені і всередині них є коми: Стоїть явір над водою, на воду схилився; сидить козак у неволі, тяжко зажурився. (Нар.творч.) Блиснуло світло у щілину віконниці; скрипнули двері; брязнув цеп біля воріт; кинулись собаки. (Панас Мирний.) Я не можу одразу хапати гриба; мені треба придивитися, присісти, погомоніти з ним, а потім уже орудувати кіскою. (М.Стельмах.)
|
Пунктограма: кома, крапка з комою, тире та двокрапка між частинами безсполучникового складного речення
Вправа 1. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Обґрунтувати вживання розділових знаків.
І. Прийшла весна весела, верба зазеленіла, соловейко затьохкав, вишні цвітом укрилися. (Б.Грінченко.) Оксамитна святкова тиша сповивала весняну землю, в цій тиші рохлось глибоке бездонне небо, поміж його роями до самого надзем’я гнувся Чумацький Шлях. (М.Стельмах.) Красно грає весняне сонце на чистому небі; весело стрибає його довге проміння в прозорому повітрі; теплий з полудня вітер віє понад землею і допомагає сонцю у його роботі. (Панас Мирний.) По обрію неба сірими та ліловими баранцями побігли волохаті хмаринки; над озером зашелестів очерет; з дерев стиха знімалися й задумливо падали на землю сухі листочки. (С.Васильченко.) Ліси розсівають таємничі шерехи, під ногами перешіптується туман; невидимі крила качок пролопотіли над верховіттям дерев і згодом обізвалтся сплеском у лісовому озерці. (М.Стельмах.)
ІІ. Язик брехливий ненавидить правду; улесливі вуста призводять до погибелі. (З Біблії) Послали старостів; побрали рушники; справили весілля; привезли молоду до свекрухи. (Марко Вовчок.) Цвіла червоним полум’ям калина, світилася береза вдалині. (П.Перебийніс.) Дерева – не менш складні організми, аніж люди, просто вони інакше відчувають плин часу та живуть іншими часовими категоріями й інакше мислять. (В.Дрозд.) Холодним спокоєм одягнено поля, у білому вбранні замислилась земля. (В.Сосюра.) Летять стежини до Дніпра, летять хмарки, летять дороги. (І.Драч.) Ніч була ясна, я стежками біг, стопи опікав кам’яний моріг. (Д.Павличко.)
Вправа 2. Переписати речення, в кожному підкреслити граматичні основи. Обґрунтувати вживання розділових знаків.
І. Минало літечко тепле з його ясними та привітними днями; насувала осінь сумна з густими туманами, з темними непроглядними ночами. (Панас Мирний.) Дав Бог весну, віє теплом, із стріх вода капле, сонечко веселенько світить, тане сніг, задзюрчали по вулицях струмочки, садки зазеленіли. (Марко Вовчок.) В промінні призахідного сонця товчеться комашня, десь звучить музика, в сусідньому дворі курка рекламує свою продукцію; пахне бузком, ясмином чи матіолою, на колінах – книжка. (Н.Околітенко.) Червоний місяць аж горить, з діброви місяць виступає. (М.Вінграновський.) Місяць піднявся високо; садки блищать, не шелехнуть; відпочиває після трудового дня За чіплянка, віддавшись в обійми своїм серпанковим снам. (О.Гончар.) Надходив вечір, тьохкав соловейко, цвіла груша, одцвітали вишні, витикалася на вгороді з пухкої чорноземлі картопля, у гнізді гріла чорногузиха майбутніх чорногузенят, ласкаво під тином квоктала квочка, скликаючи жовтеньких курчат, мекало в загончикові коли-не-коли телятко, сумуючи за мамою. (Остап Вишня.)
ІІ. Вітри піснями захлинались, ліси шуміли навкруги, у срібні роси одягались в ранкових маревах луги. (О.Журлива.) Сонце, червоно граючи, сідало; захід палав, наче пожежею. (Панас Мирний.) В небі місяць лине, одцвітає вечір, в лузі на калині соловей щебече. (В.Сосюра.) Чоластий дуб насупив дуги брів, на підвіконні квітне кущ герані, береза жовкне в приморозках ранніх. (Н.Кащук.) Ходить вітер по степах, в’яне дощик на губах. (І.Калянник.) Липа цвіла, соловей щебетав, промінь ясний все навколо вітав! (Г.Гайне1.) Вечорами пахнуть матіоли, тихо листям липа шелестить. (В.Грінчак.) Сліпий не прочитає книги барв, глухий хоралу іволг не почує. (Р.Качурівський.) Ніч насувала на землю; ясні зорі виблискували в темному небі; мороз дужчав; дорога рипіла під ступнями. (Панас Мирний.) Місяць піднявся високо; садки блищать, не шелехнуть; відпочиває після трудового дня Зачіплянка, віддавшись в обійми своїм серпанковим снам. (О.Гончар.) Мій світлий зір в верхів’я лине, моє коріння в глибині. (М.Стельмах.) Вже вечір зібрався у путь, до обрію лащиться вечір. (С.Манаєнко.)
Вправа 3. Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки. Позначити в реченнях пунктограму “кома, крапка з комою, тире та двокрапка між частинами безсполучникового складного речення”.
І. Одгриміла гроза теплий дощ одшумів одцвіли блискавиці крилаті. (В.Сосюра.) Роса парує синювато іду травою навмання. (П.Перебийніс.) Затремтіли струни у душі моїй мелодійна пісня задзвеніла в ній. (Олександр Олесь.) Лілея білі пелюстки закрила не стало сонця сутінки лягли. (В.Грінчак.)
ІІ. Чорнява голівонька з ясними очима чорними бровами й рожевими устами мов виточена сиділа на високій шиї унизаній намистом дукачами личко червоніло усміхалося очі грали здоров’ям і радістю іскрило від їх. Білі вишиті рукава випадали з темної корсетки мов пучок квіток нав’язаний на руки корсетка чорніла ситцева спідниця червоніла незчисленними квіточками. (Панас Мирний.)
|
Двокрапка між частинами безсполучникового складного речення ставиться:
- якщо наступна частина (одне або кілька речень) пояснює або розкриває зміст попередньої: У нашому лузі сталася новина: зацвіла біленьким цвітом червона калина. (Б.Чепурко.) Пречудові в житті людини зміни постають: з’являються нові слова у мові, незвичні в музиці акорди чуть. (П.Тичина.) І сниться сон мені чудесний: ходжу по полю, рву квітки. (Олександр Олесь.)
- якщо наступна частина виражає причину того, про що йдеться у попередній частині: Мудрий чоловік потужний: знання збільшує силу. (З Біблії.) Дуже тішиться бджола: дика грушка зацвіла. (В.Паронова.) Не заздри бджолі: її мед кусючий. (Нар.творч.) Троянда не розквітне: її спалило сонце непривітне. (В.Чумак.) Клопочуться батько й мати: треба дитині ім’я давати. (В.Еллан.)
- якщо в першій частині є слова так, такий, всякий, одно: Така в усіх у нас одна потуга: трощити меч і братися до плуга. (А.Малишко.) Правда, любов буває всяка: любив і вовк кобилу, та залишив хвіст і гриву. (М.Стельмах.) З дитинних радощів моїх убогих була мені найближчою одна: розвагою, розрадою в тривогах стояла вишенька біля вікна. (Р.Балясна.)
- якщо в попередній частині наявні дієслова бачити, чути, знати, розуміти, уявляти, пам’ятати та ін., за допомогою яких робиться пропередження щодо того, що наступна частина (або наступні частини) вміщує розповідь про щось або опис чогось: Пам’ятайте серцем: наша мова – пісня. (Л.Кисельов.) Він знав: не для поета еполети. (П.Перебийніс.) Я чую: пульсують соки у тіло моє з землі. (В.Симоненко.) Очі заплющу і бачу: летить чорнокрилий птах. (Д.Загул.) І знаю я: є чари в тихім слові, не продзвенить воно даремно в світі. (Б.Грінченко.)
Перша частина таких безсполучникових складних речень вимовляється з попереджувальною інтонацією дещо зниженим тоном, на місці двокрапки робиться пауза, друга частина вимовляється з підвищенням голосу.
|
Вправа 4. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Обґрунтувати вживання двокрапки.
І. Не треба смерті козаку боятись: від неї й на печі не заховатись. (П.Куліш.) Про кволі душі мови тут нема: моє село для кволих не по зросту! (М.Руденко.) А совість мучить: не мовчи, мовляв. І я прошу: поїдьте і погляньте: не маємо для спокою підстав. (П.Ребро.) Наші коні іржуть: хомути їм скривавили шиї. (Н.Поклад.) Геть же з дороги, сичі: дзвінко кайдани рвучи, ми підняли уже стяг! (В.Чумак.) Покинь свою красуню, командир: між рогачами в тебе шабля, брате! (Ю.Яновський.) Так моєму козакові кращої компанії було й не треба: тут би він і засів на весь вечір, дивлячись на чорні дівоцькі брови та на вишиті рукава. (П.Куліш.) Не повернуть минулого ніколи: воно пройшло і вже здається миттю. (М.Рильський.) Я довго думав: мудра штука оця фінансова наука. (Олександр Олесь.) Тихо-тихо ступай, пам’ятаючи: рік – ніби крок. (О.Куценко.) Тільки одне в тій каші недобре: казанки замалі. (Остап Вишня.) У слона болить нога, слон сьогодні шкутильга: гостював комар у нього, наступив йому на ногу. (Г.Бойко.)
ІІ. Наука не пиво: її в рот не увіллєш. Обмова – полова: вітер її рознесе, але й очі засипле. Ніколи ж ледарю працювати: взимку – холодно, весною – вітряно, восени мокро, а літо таке коротке. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Нетямі руки не так пришиті: вони нічого не роблять, а биті. В усіх ледацюг одна звичка: вони роблять чужими боками, а лежать на своїх. Добре вмостився: під голову кулак, а ногами вкрився. Ловко піч змайстрував: весь дим у своєму подвір’ї. Хліб – не з неба: працювати треба. Всяка копійка – копилка: вона карбованець береже. Черево – не дерево: воно завжди роздасться. Знання – не гаманець: їх тільки більшає. Ось вам, дядьку, шапка й рукавиці: гуляйте ще в нас.
Народна творчість.
Вправа 5. Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки.
І. Ви уявіть собі я родився в степах. (В.Винниченко.) Доскіпуюсь допитуюся хто я? (П.Перебийніс.) По Вкраїні тільки й чути бути волі чи не бути? (Д.Білоус.) Дідусь казали від лежби нутрощі злежуються жити треба на ногах! (О.Гончар.) Прислухайся твій горб розправився в крило. (М.Самійленко.) Поезія Тараса Шевченка з’явилась не на голому місці маючи своїх попередниць українські думи українські народні пісні були її старшими сестрами. (О.Гончар.) Вишиту сорочку зберігаю щебетно в ній серцю-солов’ю. (Г.Бідняк.) Тож не бійся не печалься моя нене нас не втримає асфальт на якорях. (Б.Олійник.) Іду дивлюсь мій край моя земля сміються в сонці золотому. (Олександр Олесь.) І снилися мені все білі сни на сріблі сяли різні самоцвіти стелилися незнані трави квіти блискучі білі... (Леся Українка.) Мир утихав після денної праці згорталися його натруджені руки одпочивали. (Панас Мирний.) Себе я безнадійно вчу: дай більше сміху ніж плачу не нарікай на тьму злостиво а краще засвіти свічу! (Д.Павличко.) Сказано давно й переконливо найблідіше чорнило краще за найкращу пам’ять. (А.Шевченко.) Хай оживає істина стара людина починається з добра. (Л.Забашта.)
ІІ. Жито було справді добре колоски товсті довгі повні сухого зерна. (Панас Мирний.) А я служив в багатого все горенько знаю пізно ляжу рано встану та все не гуляю. (Нар.творч.) Життя його роздвоїлося розкололося надвоє з одного боку нелюба служба з другого книжки розмова з молодим товариством. (За Панасом Мирним.) Сердитись боронитися ненавидіти вона не вміла такою вже її життя та люди зробили. (М.Грушевський.) Затям не втомлюйся життям. (С.Бурлаков.) Свідчить істина сама в мене друзів є чимало в мене друга ще нема. (П.Перебийніс.) Душа від таємниці завмирає куди мене ти, доле, поведеш? (М.Самійленко.) Я знаю ти прийдеш о весно! (В.Сосюра.) Подивися вишня молоком цвіте! (В.Чумак.) Бач яку славну думку знайшов у Сенеки жорстокість завжди народжується з посередності й слабкості. (Є.Гуцало.) Біла пустка лежить навкруги ні дороги нема ні стежини. (І.Гущак.) Сон наліг на ціле село ніде ні лялечки ніде ні світла втомившись після денної праці усе заснуло. (Панас Мирний.) Думали саджаєм горобину а жнивуєм горобину ніч. (Б.Олійник.) Лось звір дуже здоровий дорослий самець важить іноді більше як тонну. (Остап Вишня.)
ІІ. Я знаю в призначений долею вечір три зозулі мені напророчать дорогу в саду. (Б.Олійник.) Відомо ж зорям соловей навчавсь співати в Україні. (А.Ковальчук.) Обізвалися пташки десь цьомкала кропив’янка закувала віщуня-зозуля в кущі біля самого вікна защебетав соловейко. (Панас Мирний.) Кіт настовбурчивсь на піддашку листок вільхи прийняв за пташку. (Д.Білоус.) Коли ж дивлюсь баба снує коло моркви, дідова мати. (О.Довженко.) В Кайдашевій хаті стала мирнота свекруха помирилась з невісткою. (І.Нечуй-Левицький.) Глянь давні образи й нові образи вертаються з пущі до рідної хати. (В.Баранов.) Вийдеш з тунелю й побачиш ідуть поїзди. (М.Рябчук.) Видно в огні блискавиць рифи лежать горілиць. (Л.Костенко.) В моїх очах творилася краса так вирувало кольорами грало. (С.Йовенко.) Глянувши на західне зарево він зразу заплющив очі воно їх різало болісно непривітно. (Панас Мирний.) Дивись вертають з полону меблів ялини в ліс. (Б.Олійник.) Налагодь струни золоті бенкет весна справляє. (Олександр Олесь.) Крикне одуд хто тут ходить? Десь жайворон дзвенить чи варто жить? (Г.Коваль.) Усміхнулась діброва давня глід зацвів посередині травня. (В.Мордань.) Бачиш в злотисті обнови вдягся березовий гай. (М.Гурець.) Свати й не переводяться в Олесиній хаті одні за двері другі за поріг. (Марко Вовчок.)
|
Тире між частинами безсполучникового складного речення ставиться:
- якщо наступна частина виражає наслідок або висновок з того, про що йдеться в попередній частині: Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома. (Нар.творч.) Тільки вітер слово скаже – забринить пшениця. (М.Стельмах.) Мене Проліском звали – така я була синьоока. (Г.Пастушенко.) Пустився в бійку – чуба не жалій. (Нар.творч.)
- якщо в наступній частині наявне різке протиставлення по відношенню до того, про що йдеться в попередній частині: Я тебе упізнав – ти мене не впізнала. (Є.Гуцало.) Ми все-таки не клоуни – ми люди. (М.Шевченко.) Діамант малий – краси багато. (В.Василашко.) Листя обліта услід за вітром – навесні зашелестить нове. (М.Малахута.)
- якщо в наступній частині міститься порівняння з тим, про що йдеться в попередній частині: Заспіваєш – аж світяться ранки. (А.Малишко.)
- якщо в попередній частині вказується час дії, про яку йдеться в другій частині (можна додати сполучник коли): Настане година – доспіє калина. (Нар.творч.) Прийде вечір – вже ранка жду. (О.Афанасьєв-Чужбинський.) Лиш хатнім жити – знуда проковтне. (С.Йовенко.)
- якщо попередня частина вказує на умову, за якої відбувається дія, про яку йдеться в наступній частині (можна додати сполучник якщо): Дешева рибка – погана юшка. (Нар.творч.) А затихне вітер буйний – степ, мов камінь, не двигнеться. (Я.Щоголів.) Я Брамса почую – душа просвітлиться. (Л.Пастернак.) Є мудра книжка – не жалій годин. (В.Василашко.)
Перша частина таких речень вимовляється з підвищенням тону, на місці тире робиться пауза, і друга частина вимовляється зниженим голосом.
|
Вправа 6. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Обґрунтувати вживання тире.
І. Хочеш жити в Україні – вивчи її мову. (О.Лупій.) Зникає мова - зникає нація. (О.Гончар.) Кожне слово хай іскриться – мова не загине. (С.Мордач.) Отаман характерником був – в сон до турка з’являвсь він шайтаном. (В.Василашко.) То ж не маки червоненькі – то ж козаки молоденькі. (Нар.творч.) Молюсь до рідної землі – молитва в пісні срібно тоне. (О.Омельченко.) Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне. (П.Тичина.) Була б колиска – будуть діти. (М.Вінграновський.) Так шумить поріг – людського голосу не чутно. (Л.Костенко.) Слухай тихий голос вишиття – в ньому ти почуєш Україну. (Н.Поклад.) А ти співаєш – душу всю проймає. (Л.Костенко.) Я не вміла боротись – я вміла лише не продатись. (Н.Поклад.) Не я пишу - це мною пише Бог. (Д.Кремінь.) Мало прожити життя – треба життя зрозуміти. (Є.Плужник.) Здригнувся в серці спраглий корінь - крізь душу вирвалось стебло. (Г.Коваль.)
ІІ. Усі мовчать – говорить мати. (В.Крищенко.) Була б колиска – будуть діти. (М.Вінграновський.) Пригадую мадонну Рафаеля - мистецтво вічне, вічне-бо життя! (Д.Павличко.) Спадало з серця найбільше лихо – то моя мама співала. (Є.Лещук.) Світ малий у вікні – їдь по світу. (В.Василашко.) Нам стільки випало доріг – в морях згубивсь їх слід. (Л.Тендюк.) Роздивися тверезо по світу – нас нова обнімає доба. (В.Симоненко.) Ще сонячні промені сплять – досвітні огні вже горять. (Леся Українка.) Візьми число щоденної газети – там тисячі невиспіваних тем. (Д.Загул.) Тільки-но навчишся говорити – треба вчитися мовчати. (О.Перлюк.) Двері скрип - на порозі весна. (М.Гурець.) Задимляться дороги широкі – біль прокинеться в серці моїм. (М.Стельмах.) Ледве ступите у лаврський двір – зачарує врода старовинна. (Д.Білоус.) Заніміла б я навіки - самі речі ллються. (П.Куліш.) Веселі діти йдуть до школи – їх голосів дзвенить прибій. (В.Сосюра.)
Вправа 7. Прочитати подані у двох колонках речення, правильно їх інтонуючи. Обґрунтувати вживання розділових знаків.
|
Зозуля закувала серед ночі,
вві сні здригнулась липа мовчазна. (П.Перебийніс.)
Рипнули двері, в хату ввійшла молода дівчина.
|
Зозуля закувала серед ночі -
вві сні здригнулась липа мовчазна.
Рипнули двері: в хату ввійшла молода дівчина.
(І.Нечуй-Левицький.)
|
Вправа 8. Подані складнопідрядні речення перебудувати на складні безсполучникові, між частинами яких треба ставити тире.
Як пройде негода, стане кращою погода. Як листя жовтіє, то поле смутніє. Як зазиміє, жаба оніміє. Як травень холодний, то рік хлібородний. Як багато птиць, не буде гусениць. Як уродить мітлиця, буде хліб тільки сниться. Як кликав вовк козу в гості, вона йти не схотіла.
Народна творчість.
Вправа 9. Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки. Обґрунтувати вживання тире.
І. Онде цвіте шипшина буде червоний плід. (В.Березінський.) Тріпнувся легіт вже шумить ліщина. (В.Лупейко.) Затремтіли колоски впали краплі спілим зерном. (З.Гончарук.) Нема хлібів росте трава. (Н.Поклад.) Ще вчора джміль гудів сьогодні вже нема. (І.Драч.) Сумує сонях якось винувато здається він музейним експонатом із хвірткою й калиновим кущем. (Л.Вишеславський.) Поглянеш в небо голубінь без дна. (М.Сіренко.) Глянув я на море засиніли чари. (В.Сосюра.) Довкола озирнешся зникнуть чари. (В.Бровченко.) Горить сосна червоно-чорна грива над лісом висить. (В.Стус.) Ой кінь біжить земля дрижить. Орел летить аж гай шумить. (Нар.творч.) Птах скрикнув озвалась луна. (М.Малахута.) Соловейко в гаю заспівав знов згадки ніби рани. (В.Грінчак.) Ще земля не стала біла чапля в вирій полетіла. (Г.Чубач.) Відлітали одні прилітали інші. Чи пташки то чи духи були найдобріші? (М.Карпенко.) У арфи струни золоте проміння. Торкнеш рукою ніжно забринить. (В.Грінчак.) Торкніться пальцями жилки на скроні почуєте пульс батьківщини. (Є.Гуцало.)
ІІ. Без серця жити краще вже згоріть. (Д.Павличко.) Здушили сльози не виходь на люди. Болить душа не виявляй на вид. (Л.Костенко.) Змахнула рукою злетіли увись рушники. (Б.Олійник.) Тут підвівся боєць плащ-палатка знялася крилом. (Л.Забашта.) В козаченька є кінь є у нього рідня. (В.Василашко.) Десь кінь ірже його не чути. Десь хтось іде його не знать. (М.Вінграновський.) Увіходжу в сіни справді чутно бучу. (Панас Мирний.) Не стало Максима затихла буча та лайка у Івановій хаті. (Панас Мирний.) Прихопило двері льодом дайте кайло або лом! (Д.Павличко.) Відкрию очі в хаті тишина. (В.Грінчак.) Я входжу в ліс трава встає навшпиньки. (Л.Костенко.) На гілку з гілки білка пролетить сосна струсне заціпеніння снігу. (С.Йовенко.) Кропивка розцвіте тремтять над нею в теплій, сонній тиші бабки прозоро-сині. (М.Рильський.) Ластівки літають низько то вже дощ та буря близько. Рівний дим із димарів сподівайся гарних днів! Кішка дряпа ніжки столу сніг засипле місто й поле. (М.Щербак.) Поторгав голова двері ніхто не озивається. (Панас Мирний.) Ой піду я в поле там моя дівчина з чорними очима. (Нар.творч.)
|
Після простого речення, що входить до складу складного безсполучникового, якщо воно потребує особливого смислового виділення, може ставитись кома й тире: Вернем волю на Вкраїну, - биймось, биймось до загину! (Б.Грінченко.) Ви скажіть свій номер телефону, - маємо про що поговорить. (Ю.Бережко.)
|
Вправа 10. Прочитати речення. Обґрунтувати вживання розділових знаків.
Людина не лише будує і не лише руйнує, - вона постійно самоусвідомлює себе. (Р.Іваничук.) Хто приятелює з дурним, - сам зледачіє. (З Біблії.) А я не знав, що сказати, - жодне слово не спадало на думку. (М.Стельмах.) Од дум ніяк я не засну, - вони біжать... (В.Сосюра.) Липа вітів не хитає, - місяць зачепивсь за них. (В.Сосюра.) Сійся, жито і пшениця, - буде діткам паляниця. (В.Крищенко.) Дощу не було, - тільки десь сонце заховалося. (Панас Мирний.) У садок вона вийде, - серце з грудей вирватись хоче. (Б.Грінченко.) Кажуть, кращого шевця і не було, - йшло по чоботи до діда все село. (В.Малишко.) Вчора була суботонька, сьогодні неділя, - чому на тобі, наймиточку, сорочка не біла? (Нар.творч.)
|
Інколи у художніх творах тире ставиться замість двокрапки: Закувала зозуленька в зеленому гаї, заплакала дівчинонька – дружини немає. (Т.Шевченко.) Найчастіше причиною такої заміни є бажання автора надати реченню відповідної інтонації.
Розділові знаки, поставлені автором всупереч правилу, називаються авторськими. Вони увиразнюють індивідуальний стиль митця.
|
Вправа 11. Прочитати речення, інтонуючи їх відповідно до поставлених авторських знаків.
Відкрий для себе Україну – ти ж бо не знаєш всю її. (Г.Бідняк.) Я відчуваю – за плечима тепер і в мене крила є. (І.Ткач.) Бувають дивні на землі діла – серед зими черешня розцвіла. (Д.Павличко.) Печаль моя щаслива і гірка – переді мною далеч океанна. (М.Вінграновський.) Ти бачиш – захід відкриває рани. (Ю.Дараган.) Засмучена душа почула – щось легке і тепле в неї переливался... (Панас Мирний.) Свічка горить і згорає – на те і вогонь. (П.Гірник.) А що воли? Ревуть воли – неповні ясла. (О.Матійко.) Життя мінливе, вічне і єдине – зима - це білі пелюшки весни. (Д.Павличко.) Десь бігли коні, білі коні... І чулось – цокають копита... (Т.Севернюк.) Ще пам”ятаю – угорі над нами ходили дикі кози табунами. (Л.Костенко.) Та що за диво: раптом серед ночі прокинувся і чує – щось клекоче. (П.Перебийніс.) На другий день пішла розвідувати по селу – хто приїхав? (Панас Мирний.)
Вправа 12. Прочитати. Обґрунтувати вживання розділових знаків у безсполучникових складних реченнях.
...
|
