[Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (20.0 Kb) ]

Студентський проект удосконалення власного мовлення

Назва проекту: «Поглиблення й вдосконалення власних знань з мови й мовлення».

Мета проекту: проведення діагностичної роботи власного мовлення студента з погляду його культури, загальної грамотності, стилістичної диференціації; проектування змісту, форм і методів удосконалення мовної і мовленнєвої компетенції студента.

Задача проекту: формувати загальнонавчальні навички.

Зокрема:

пошукові вміння: отримувати додаткову інформацію у викладача-консультанта, бібліотекаря; пошук інформації в Інтернеті; навички ро­боти з першоджерелами;

навички оціночної самостійності уміння і навички роботи в співпраці:

- вміння колективного планування; вміння співпрацювати з будь-яким партнером;

-взаємодопомога у вирішенні спільних завдань;

-навички ділового партнерського спілкування.

 Комунікативні вміння:

-висловлювати власну думку;

-культура ведення діалогу;

-вміння ставити запитання.

 Презентаційні уміння і навички:

-монологічне мовлення;

-вміння впевнено відстоювати свою думку під час виступу;

-вміння використовувати додатковий інформаційний матеріал під час виступів.

 Необхідне обладнання: підручники й посібники з української мови.

Продукт проекту: збірочка «Поглиблення й вдосконалення власних знань з мови й мовлення» (схеми, роздатковий матеріал, тестові завдання).

Перша група працює над питанням «Орфографічна правильність мови».

Друга група – «Орфографічна правильність мови».

Третя група – «Морфологічна правильність мовлення».

Четверта група – «Синтаксична правильність мовлення».

П‘ята група - «Точність мовлення»

Завдання: опрацювавши теоретичний матеріал до своєї теми, зробити зорову опору (схему, таблицю); підібрати вправи на використання кожного правила даної теми; розробити тестові завдання, для діагностування знань з цієї теми.

Рекомендації 1 групі. Літературна мова користується певними правилами передавання усної мови на письмі. Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передавання усної мови на письмі, називається орфографією, або правописом. Одиницею орфографії є орфограма - правильне написання, яке треба вибрати з низки можливих. Орфограма є тоді, коли існує кілька варіантів написання, але з погляду орфографії правильний один. Орфографія української мови встановила правила написання окремих слів значущих частин, складних слів, вживання великої літери, перенесення частини слова з рядка в рядок.

Варто звернути увагу на такі орфограми:

Ненаголошені е, и, о.

Чергування У-В; І-Й.

Чергування приголосних звуків.

Зміни приголосних при словотворенні.

Вживання м‘якого знака.

Вживання апострофа.

Рекомендації 2 групі. Літературна мова користується певними правилами передавання усної мови на письмі. Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передавання усної мови на письмі, називається орфографією, або правописом. Одиницею орфографії є орфограма - правильне написання, яке треба вибрати з низки можливих. Орфограма є тоді, коли існує кілька варіантів написання, але з погляду орфографії правильний один. Орфографія української мови встановила правила написання окремих слів значущих частин, складних слів, вживання великої літери, перенесення частини слова з рядка в рядок.

 Варто звернути увагу на такі орфограми:

Подовження і подвоєння приголосних.

Спрощення в групах приголосних.

Уподібнення приголосних звуків.

Вживання великої літери.

Правопис складних слів.

Правопис слів іншомовного походження

Рекомендації 3 групі. Морфологічна правильність – це дотримання правил змінювання слів та їх творення. Під час вивчення іменника особливу увагу варто приділити правописові закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду другої відміни; вживанню паралельних форм закінчень давального відмінка іменників чоловічого роду. Варто зосередити увагу на невідмінюваних іменниках та іменниках, що вживаються лише в однині чи множині.

На особливу увагу заслуговує утворення ступенів порівняння якісних прикметників та вивчення відмінкових закінчень прикметників, а відтак їх поділ на групи.

Слабким місцем у знаннях української мови студентами є правопис числівників, їх відмінювання та узгодження із іменниками, тому необхідне виконання великої кількості вправ для засвоєння норм відмінювання числівників. Це може бути як відмінювання окремих числівників, так і написання словами числівників, які записаних у реченні цифрами.

Вивчаючи форми дієслова, особливу увагу необхідно приділити вивченню дієприкметника та дієприслівника, а також наголосити студентам на можливих помилках під час використання дієприслівникових зворотів.

Рекомендації 4 групі. Студенти мають звернути увагу на розділові знаки в простому й складному реченнях, навчитися правильно будувати речення, встановлювати зв'язок між групою підмета та групою присудка, звернути увагу на вживання дієприслівників, синонімію дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень, правильність вживання однорідних членів речення.

Рекомендації 5 групі. Бажано використовувати вправи на широке використання словників різних типів (насамперед тлумачних і словників іншомовних слів), зіставлення слів із різним ступенем узагальнення, на порівняння лексем різного плану, складання творів-мініатюр, заповнення пазлів, складання і розгадування словникових кросвордів та ін.; бажано використовувати вправи на зіставлення слова й фразеологізму, пояснення значень фразеологізмів за допомогою контексту, вправи на спостереження за словом у складі фразеологізму, завдання, які допоможуть студентам глибше усвідомити основні риси усталених мовних одиниць – відтворення в мовленні, метафоричний їх план, образність, підвищену експресивність. Слід приділяти увагу також завданням, спрямованим на з'ясування походження та будови фразеологізмів. Студенти повинні усвідомити те, що фразеологізми постають переважно на основі вільних словосполучень, що пряме значення їх компонентів тісно пов'язане із побутом народу, його життям і світоглядом.

У процесі роботи над проектом студенти самостійно (у малих групах), без допомоги викладача української мови або за його мінімальним втручанням, виділяють проблему, розподіляють її на підпроблеми, висувають гіпотези їх вирішення, досліджують підпроблеми і зв’язки між ними, а потім повертаються до основної проблеми, пропонують шляхи її вирішення.

Захист проектів відбувається групами. У ході захисту проекту передбачається широке обговорення запропонованих рішень, опонування, дискусія.

Уміння вести дискусію у формі діалогу або полілогу – необхідна умова спільної роботи студентів над проектом у малих групах. У дискусії найефективніше формується мислення та мовлення, під час обговорення виявляються суперечності, висуваються аргументи і контраргументи, вибудовується логіка доводів позиції учасників проекту. Разом із тим, студенти вчаться розглядати проблему з усіх боків, розмірковувати і формулювати свою точку зору. Тому від учасників проекту вимагається уміння аргументувати свою точку зору, висувати контраргументи опонентам, підтримувати дискусію, лаконічно доводити, доходити до компромісу. Ці вимоги до ведення дискусії дозволяють поступово формувати культуру мовлення, зокрема вислуховувати співрозмовника до кінця, не перебиваючи, задавати йому питання, спростовувати його судження або, навпаки, погоджуватися з ним, розгортаючи думку.

ДОДАТКИ

Додаток 1.

Пам'ятка:

1. Працювати для реалізації спільної мети досягнення єдиних цілей.
2. Визначити функції кожного й розподілити обов'язки.
3. Учитися слухати один одного, враховувати різноманітні думки й пропозиції членів групи.
4. Навчаючись самому, навчати інших.
5. Виробляти вміння відстоювати власну думку.
6. Учитися робити правильний вибір і брати відповідальність за цей вибір.
7. Пам'ятати: загальний успіх залежить від внеску кожного.

Додаток 2.

Картка оцінювання роботи студента в групі

Дата

Прізвище, ім'я _____________

Критерії оцінювання  

Самооцінка        

Оцінка членів групи   

Оцінка викладача

Я, співпрацюючи з іншими, дотримувався (лася) правил спілкування.      

Я ретельно працював (ла) над завданням.     

Я залучав(ла) до співпраці інших.

Додаток 3.

Основні ознаки культури мовлення