 [Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (21,0 Кb) ]
Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Стилі мовлення.
Вправа 1. Прочитати речення. Про які види мовленнєвої діяльності прямо або опосередковано йдеться в кожному з речень? Чому мова й мовлення нерозривні? Які види мовленнєвої діяльності являє собою спілкування?
Заговори, щоб я тебе побачив (Сократ). Як крапля довбає камінь не силою, а падінням, так людина стає вченою не примусом, а читанням. (Овідій ) Навчившись слухати, матимеш користь навіть від тих, хто говорить погано. (Плутарх.) Очі – дзеркало душі... Та ще більше дзеркало – язик! (О.Сухомлин.) Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не знаю. (В.Симоненко.) Розумного одразу видно, дурного одразу чутно. (О.Перлюк.) Перо коротше за багнет, а коле глибше (М.Полотай). Думай довго, пиши коротко. (А.Коваль.) Читання робить людину обізнаною, бесіда — кмітливою, а звичка записувати — точною. (Ф.Бекон.) Чим менше думаєш, тим більше говориш. (Ш.Л. Монтеск’є.)
Спілкування – це передавання певної інформації, обмін нею між людьми.
Процес спілкування являє собою різні види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо. Форми спілкування бувають різні: полілог (групова розмова), діалог (розмова двох людей), монолог (наявність співрозмовника не обов’язкова). Отже, мовлення – це діяльність, пов’язана з функціонуванням мови, це спілкування засобами мови, тобто через посередництво мовних одиниць. Мова і мовлення нерозривні.
Розмежовують поняття загальнонародна мова і літературна мова.
Загальнонародна мова - це сукупність слів, граматичних форм, особливостей вимови й наголошення, що їх використовують люди, для яких українська мова рідна.
Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя, професійну лексику, жаргони тощо.
Вищою формою загальнонародної мови є літературна мова.
Літературна мова - відшліфована форма загальнонародної мови, що постає на основі її писемної форми і в усному та писемному виявах обслуговує життя нації: державну діяльність, законодавство, науку, культуру, художню літературу, театр, засоби масової інформації.
Сучасна українська літературна мова опрацьовується науковцями, письменниками та іншими діячами культури і науки.
Шанобливе та дбайливе ставлення до літературної мови є ознакою патріотизму й високої духовності.
Вправа 2. Дати відповіді на запитання: Які види мовленнєвих помилок вам відомі? Які помилки найпоширеніші в мовленні ваших однокласників? Друзів? Як ставитеся до помилок у мовленні ви? Наскільки важливо володіти літературною мовою?
Вправа 3. Прочитати. Пояснити відмінність між поняттями культура мови та культура мовлення.
Важливим поняттям мовознавства є варіативність.
Варіанти - це паралельні форми існування мовних одиниць. Серед мовних варіантів виділяють : варіанти звука, фонетичні варіанти слова (униз/вниз), словотвірні варіанти слова (олениця/олениха), варіанти морфеми (префікси з-/зі-/із), варіанти словосполучення (українська пшениця/пшениця з України) і речення (Сказати слово/ Сказано слово), варіанти фразеологізмів (підрізати/обтяти крила).
Мовна норма – мовний варіант у сфері вимови, слововживання, словозміни, який закріплений практикою та рекомендований до вживання як обов’язковий. Порушення мовних норм утруднює спілкування.
Саме з поняттям мовної норми нерозривно пов’язана літературна мова. Адже літературна мова – це унормована та відшліфована форма загальнонаціональної мови.
Мовне правило - це наукове осмислення, визначення, формулювання мовної норми.
Саме норми літературної мови є підґрунтям правил, якими користуються в усному і писемному мовленні.
Нормативність мови, її відповідність тим вимогам, які ставлять перед мовою в суспільстві, вивчає розділ мовознавчої науки «Культура мови». У цьому розділі науки про мову розглядають питання мовних норм і доцільності вживання мовних засобів залежно від мети й умов спілкування.
Інше значення терміна культура мови - уміння правильно говорити й писати, добирати мовні засоби відповідно до мети й обставин спілкування, грамотно, логічно, точно й виразно передавати засобами мови свої думки, почуття й переживання. Мові високої культури властиві багатство словника, різноманітність граматичних форм і синтаксичних конструкцій, логічна стрункість і виразність.
Таким чином, розрізняють мовлення правильне (таке, що відповідає мовним нормам) і мовлення комунікативно доцільне (скероване на максимальне досягнення мети спілкування).
Культура мовлення - це система вимог щодо вживання мови і мовленнєвій діяльності – усній і писемній. Належний рівень культури мовлення засвідчує розвинений інтелект та високу загальну культуру особистості. Культура мовлення забезпечує високий рівень спілкування, ушляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Плекати культуру мовлення - обов’язок кожного.
Отже, літературна мова - це оброблена, унормована форма загальнонародної мови. Саме унормованістю літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови: діалектам, жаргонам, просторіччю. У писемному та усному різновидах вона обслуговує культурне життя народу.
Українська літературна мова постійно розвивається й збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх мовців літературних норм (З підручника.)
НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
СТИЛІСТИЧНІ - правильне вживання у висловлюванні певного стилю
властивих йому мовних засобів
ОРФОЕПІЧНІ - правильна вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень, правильне наголошення слів.
ОРФОГРАФІЧНІ - правильне написання слів і їхніх значущих частин, написання слів окремо, разом чи через дефіс, правильне вживання великої літери
ЛЕКСИЧНІ - використання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні
СЛОВОТВІРНІ - правильне творення слів
МОРФОЛОГІЧНІ - правильна словозміна самостійних частин мови
СИНТАКСИЧНІ - правильна будова словосполучень і речень
ПУНКТУАЦІЙНІ -дотримання правил уживання розділових знаків
Вправа 4. Відредагувати речення. Пояснити, які норми літературної мови порушено. Визначити тип кожної з виправлених помилок.
1. Згадуючи школу, перед нашими очима постає наш дружній клас, бібліотека та оформлений по останньому слову техніки спортзал. 2. Учасники олімпіади вспіли на регістрацію, яку розпочали в 9 годин ранку. Не дивлячись на спеку на протязі дня вони зберігали трудоспособність. Наслідки змагання їм об’явили через три неділі. 3. Без хороших знаннів дуже важко знайти своє місто в житті. 4. Сидячі в залі глядачі нестямилися від зачарування від п’єси. Їхній захват можна було збагнути по їх очах і дарованих виконавцям ошатних букетах. 5. Самий щасливий день у моєму житті це переможна гра по футболу з командою «Спартак». 6. Я рахую, що старшокласникам нічого не помішає прийняти участь у слідуючих міроприємствах: зустрічі з випускниками прошлих років і організації шкільного музея.
Домашнє завдання
Прочитати лист, надісланий школярем до редакції мовної телепрограми (стилістику та орфографію збережено).
Завдання:
Визначте допущені в листі мовленнєві помилки, усно виправте їх. Які норми літературної мови порушено?
Напишіть відповідь авторові листа, висловивши ваше розуміння порушеної проблеми.
Велика помилка відповідальних осіб є і в тому, що дозволяють людям позначати у паспортах та інших офіційних документах імена, прізвища українськими літерами у російському варіанті, наприклад: "Нікіта" замість Микита, "Анна" замість Ганна, "Крістіна" замість Христина чи прізвища, наприклад: "Іванєнко" замість Іваненко, "Літвінова" замість Литвинова... Це теж псує рідну мову.
Потрібен бути вироблений єдиний український стандарт стосовно цього, бо українська мова також має свою власну історичну специфіку, отже імена, прізвища, назви повинні відповідати їй. Ну от так заведено у нас що не "Анна" як скрізь у світі, а Ганна, що не "Ніколай", "Нікола", а Микола.
Просто в основному на ці імена негативна реакція багатьох людей, наприклад, на Слобожанщині, нехотять бути "Миколою" чи Ганною, чи Наталкою (до речі, бачив у документах тільки "Наталія") а мало чого не хотять, не подобається називатися як належить по-вкраїнські - хай їдуть звідси. Що буде, як Тома Сойєра перефарбувати на Хому Квасоленка?
Підсумкові питання:
- Як співвідносяться мова загальнонародна та літературна мова?
- Які існують мовні норми?
- Які типи мовленнєвих помилок вам відомі? Навести приклади за принципом «правильно/неправильно».
- Яка роль в унормуванні української літературної мови Тараса Шевченка? Інших класиків української літератури?
- Як пов’язані культура мовлення та український національний етикет?
- У чому відмінність між поняттями культура мови та культура мовлення.
- Витлумачте терміни мовлення правильне і мовлення комунікативно доцільне.
- Що таке мовне правило? Навести приклади.
- Чи впливають на розвиток літературної мови глобалізаційні процеси? У чому такий вплив виявляється?
- Чи здійснюють, на вашу думку, влив на рівень культури мовлення наших сучасників ЗМІ, зокрема Інтернет? Який це вплив?
- Який ваш улюблений україномовний сайт? Чим він вам імпонує? Чи дотримано на ньому норм української літературної мови? Наскільки необхідно це для Інтернету? Як ви до цього ставитесь?
- Які ви знаєте мовні сайти? Яке їхнє призначення? Складіть перелік таких ресурсів.
- Які норми літературної мови порушуються, на вашу думку, найчастіше? Проілюструйте відповідь прикладами.
Словничок використовуваних термінів
Загальнонародна мова – сукупність слів, граматичних форм, особливостей вимови й наголошення, що їх використовують люди, для яких мова є рідною. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя, професійну лексику, жаргони тощо.
Літературна мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що постає на основі її писемної форми і в усному й писемному виявах обслуговує життя нації: державну діяльність, законодавство, науку, культуру, художню літературу, театр, засоби масової інформації.
Мовна норма – мовний варіант у сфері вимови, слововживання, словозміни, закріплений практикою та рекомендований до вживання.
Мовне правило – наукове осмислення, визначення, формулювання мовної норми. Саме норми літературної мови є підґрунтям правил, якими користуються в усному та писемному мовленні.
Культура мови - уміння правильно говорити й писати, добирати мовні засоби відповідно до мети та обставин спілкування, грамотно, логічно, точно й виразно передавати засобами мови свої думки, почуття й переживання.
Культура мовлення – система вимог щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності – усній і писемній. Належний рівень культури мовлення засвідчує розвинений інтелект та високу загальну культуру особистості.
Суржик - 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші; 2. перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова».
| 
