 [Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (23,0 Кb) ]
Правопис прикметників
Творення і правопис присвійних прикметників
Присвійні прикметники (чий?) творяться по-різному від іменників І і II відмін (див. Поділ іменників на відміни, Поділ іменників на групи).
|
Творення присвійних прикметників
|
|
Від іменників
І відміни
(назв людей, тварин)
|
Від іменників І відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ин,причому кінцеві приголосні твірної основи г, к, х, ґ (“хуґа гука”) чергуються із ж, ч, ш, дж:Галя — Галин, Ольга — Ольжин, дочка — доччин, свекруха — свекрушин, Мамалиґа — Мамалиджин.
|
|
Суфікс -ін виступає лише після й (на письмі -їн): Марія — Маріїн, Надія — Надіїн, Дар’я — Дар’їн.
|
|
В усьому іншому присвійні прикметники повністю зберігають написання іменників, від яких вони утворені (див. Уподібнення приголосних за місцем творення; Вживання м’якого знака): Параска—Парасчин (хоч вимовляємо [парашчин]), невістка—невістчин (хоч вимовляємо [нев’ішчин]), Вутанька—Вутаньчин (перед шиплячим м’який знак зберігається), Маланка — Маланчин.
|
|
Від іменників
II відміни
(що позначають загальні і власні назви)
|
Від іменників II відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів (-їв), який чергується з -ов- або -ев- (-єв-):
а) якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування
-ів — -ов-:
батько — батьків, батькового, батьковому...;
столяр — столярів, столярового, столяровому...;
б) якщо прикметник утворено від іменника м’якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв) — -ев- (-єв-):
Мусій—Мусіїв, Мусієвого, Мусієвому...;
коваль — ковалів, ковалевого, ковалевому...;
Кайдаш — Кайдашів, Кайдашевого, Кайдашевому...;
тесляр — теслярів, тесляревого, тесляревому...
|
|
У називному і знахідному відмінках однини присвійні прикметники мають нульове закінчення: (чий?) батьків, материн.
|
|
Від назв тварин прикметники із значенням присвійності утворюються за допомогою суфіксів -ин, -ін(на письмі -їн): бджолиний, пташиний, орлиний, зміїний, солов'їний; чи суфіксів -ач, -яч: собачий, качачий, телячий, свинячий.
Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи та додаванням закінчення -ий: вовчий, овечий.
|
Правопис закінчень прикметників
За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду й м’яку (див. Відмінювання прикметників).
|
Прикметники твердої групи
|
Прикметники м’якої групи
|
|
Прикметники твердої групи в закінченнях мають звичайно букву и: зелений, зеленим, зелених, зеленими; пахучий, пахучим, пахучих, пахучими.
Це стосується й прикметників на –лиций (хоч у них перед голосними [о], [а], [у] звук [цˊ] м’який): білолиций, білолицим, білолицих, але: білолицього, білолиця, білолицю.
|
Прикметники м’якої групи в закінченнях (безпосередньо після основи) можуть мати лише і(а не и): синій, синім, сині, синіх, синіми; житній, житнім, житні, житніх, житніми.
|
|
Проте в закінченнях давального й місцевоговідмінків однини та називного множини виступає лише і: зеленій, пахучій (гілці), білолицій(молодиці);
на зеленій, пахучій (гілці); на зеленім, пахучім(лузі);
зелені, пахучі (гілки), білолиці (дівчата).
|
|
У називному (і знахідному) відмінку множини всі без винятку прикметники мають закінчення -і (які? чиї?): зелені, сині, свіжі, далекі, білолиці, сестрині, братові, Сашкові (зошити).
|
|
Прикметники і м’якої, і твердої груп мають однакові закінчення -ого, -ому, -ої, -ою (з буквою о) з тою лише різницею, що в прикметниках м’якої групи перед о пишеться м’який знак: зеленого — синього, зеленому — синьому, зеленої — синьої, зеленою — синьою.
|
|
В орудному відмінку однини прикметники і твердої, і м’якої груп мають лише закінчення -ою; а іменники можуть мати і закінчення -ею (м’яка та мішана групи): ранньою вишнею, синьою скринею, свіжою їжею, найвищою кручею, найглухішою тишею.
|
3.Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники, поставте їх у називному відмінку жіночого роду (ч и я? ) і запишіть у три колонки: 1) з суфіксом -ин-; 2) з суфіксом - ов-; 3) з суфіксом -ев- (-єв-). Прикметники з суфіксом -ін- не виписуйте.
Джеря, Назар, панич, Едмунд, учень, Ольга, Зоя, Боруля, Сень, Стецько, Терентій, Раїса, Ася, Галя, Ігор, Олекса, Леся, Кирило, сторож. Лазар, Марія, Оксана, Андрійко, Олексій, Варка, Жук [прізвище], Віталій, Аріадна, Андрусь, електрик.
Ключ. З перших букв прочитаєте прислів’я.
4. Перепишіть, перетворюючи іменники, що в дужках, на присвійні прикметники в потрібній формі.
1. Хто знає, чи не (дідусь) легенди, спогади та перекази про давнину і заронили в (Таня) душу першу любов до рідного краю. (О. Гончар.) 2. (Галя) переляк минув, та серденько билося. (Марко Вовчок.) 3. А в (Чіпка) серці вже ворушилося бажання верховодити. (Панас Мирний.) 4. Повз (Матюха) двір як проходив — глянув з цікавістю. (А. Головко.) 5. У (тітка) яблуневому садочку голосно шурхотіло під ногами багряне листя. (Є. Гуцало.) 6. (Черниш) сім’я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала. 7. Бачу (Сергій) замислений профіль. 8. В (Сергій) настрої з’явилась великодушність. (З тв. О. Гончара.)
5. Словосполучення запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Джерельн..й воді, тих.. ночі, струнк..х юнаків, Степанов.. зошити, чітк..ми розпорядженнями, глух..й кут, сторонн..м людям, тьмян..ми очима, скрипуч..м голосом, тягуч..й думці, широк..х степів, рівненьк.. стежки, свіж..ми слідами, спостережлив..м оком, якнайширш.. зв’язки, братов..м дітям, дрімуч.. ліси, найкращ..ми побажаннями, зцілющ..м словом, найкращ.. люди, дідов..х казок, Остапов.. книжки, найнижч.. береги. Ключ. У кожному першому слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів В. Сосюри.
6. Перепишіть, вставляючи пропущені букви в закінченнях прикметників та іменників.
1. Як не любити утоми цілющ..ї після гаряч..ї гри, поклику птаха над темною пущ..ю, рідних пісень з-за гори? (М. Рильський.) 2. Чисте повітря було напоєне терпкою вранішн..ю свіжістю. (О. Гончар.) 3. Гаряч..ю зеленою барвою горить на сонці ячмінь. (М. Коцюбинський.) 4. Споко..м, мирною жнив’яною тиш..ю повівало з навколишніх ланів. (В. Козаченко.) 5. Вимостили пахуч..ю отавою човна. (Ю. Мушкетик.) 6. Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давн..го козач..го роду. (Панас Мирний.) 7. Хоча й лежач..го не б’ють, та і полежать не дадуть ледач..му. (Т. Шевченко.)
7. Словосполучення запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі встановленою буквою і. 1. Блискуч..х успіхів, в’юнк..ми стежками, (в) одинок..м вікні, блукаюч.. вогники, сяюч.. лампи, (за) одинок..м деревом, виконуюч..й обов’язки, (в) одинадцят..й кімнаті, інш..м разом, відцвітаюч.. каштани, (з) наступаюч..м військом, сяк..-так.. пожитки, знай наш..х, завмираюч..ми звуками, ближн..м путівцем, про всяк..й випадок, до ваш..х послуг, (о) сьом..й годині, знайом..й дівчині, (на) сороков..м кілометрі, (за) одинадцят..м ударом, оживаюч..й степ, всеперемагаюч..й весні, перш..м чином, знемагаюч..й боєць, старіюч.. дерева, так..й собі, пішли наш.. вгору.
Ключ. У кожному першому слові (слів, що в дужках, не враховуйте) підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів А. Вольтера.
Питання для самоконтролю
- На які групи за значенням поділяються прикметники?
- Які з них можуть виражати різний ступінь якості ознаки?
- Які прикметники можуть сполучатися з прислівниками?
- На яку ознаку вказують відносні прикметники? Чи мають вони ступені порівняння? Чому?
|
