[Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (25,0 Кb) ]

Правопис апострофа

Апостроф позначає на письмі  роздільність  вимови  звуків. Він ставиться тільки перед  буквами я, ю, є, ї,  які позначають звуки  [йа], [йу], [йе], [йі].

Ці звуки вимовляються роздільно від попереднього твердого приголосного.

1. Прочитати. Слова з апострофом записати фонетичною транскрипцією. Пояснити, для чого вживається апостроф.

Зразок: [мйака], [зйів].

Вода м’яка, а камінь пробиває. Де ворони каркають, там солов’ї мовчать. Звідки дим, звідти й полум’я. Де є дим, там мусить з’явитися вогонь. Розумний про зиму пам’ятає влітку. Не хвались від’їздом, а хвались приїздом. Зарікалася коза листя об’їдати, поки її вовк не з’їв. Труд для людини – джерело здоров’я і життя. Що накришиш, те й з’їси. Як ворона з’яструбіє, стережіться й більші птахи.

Народна творчість.

Апостроф ставлять перед  буквами я, ю, є, ї:

1. Після букв  б, п, в, м, ф, що позначають губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф]: п’є, здоров’я, м’ята.

Примітка. Апостроф не ставлять, якщо перед буквою, що позначає губний звук, стоїть кореневий приголосний (крім [р]): свято, цвях, морквяний, мавпячий,  але  верб’я, арф’яр, черв’як.  Якщо ж приголосний, що стоїть перед буквою, яка позначає губний звук, належить до префікса, апостроф ставлять: зв’язок, розм’якшити.

2. Після букви р, що позначає твердий приголосний  [р]: сузір’я, бур’ян, матір’ю.

Примітка.  Після букви р, що позначає м’який приголосний [р’], апостроф не ставлять: буря, крюк, Рєпін.

3. Після префіксів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: з’явитися, від’їзд, без’язикий, роз’яснити, дит’ясла, пів’яблука.

Після  к  у слові: Лук’ян та похідних від нього словах:  Лук’янівна, Лук’яненко.

2. Прочитати. Пояснити вживання і невживання апострофа у поданих словах.

Сім’я, духмяний, свято, зв’язок, В’ячеслав, Святослав, Валер’ян, Лук’ян, гуморист Василь Чечвянський, артист Іван Мар’яненко, романіст Іван Багряний, живописець Сергій Григор’єв, історик Іван Крип’якевич, місто Звягель, село Листвянка, торф’яна промисловість, тьмяний день, варшав’янин, пів’яру, пів’ями, подвір’я, повітря, заозер’я, роз’їзд, від’ємний, з’ятрений, зябровий, з’їдять, зять, під’яр’я, Мар’яна Прядченко, бур’ян, буряк, роз’їхатися, розійтися.

Вправа 3 . Прочитайте слова, з’ясуйте, чи за одним правилом
вживається апостроф у словах кожної групи. За яким саме?
Лук’ян, Лук’янович, Лук’яненко, Лук’янівка; зобов’язання, в’язень,
торф’яний, м’який, сім’я, дріб’язковий, пів’яблука, п’ятниця; з’ясований,
об’єднання, від’ємний, пред’явлення, з'юрбитися, між’ядерний; двох’ярусний,
дит’ясла, напів’ява; кар’єра, кур’єр, ар’єргард.

Вправа 4. Запишіть слова групами за правилами вживання -
невживання апострофа. Кожну групу доповніть трьома
прикладами, дібраними самостійно.
Муравйов, Дем’яненко, кар’єрист, з’явитися, зв’язківець, безправ’я,
бюджет, об’єднаний, об’єктивний, об’ємний, духмяний, матір’ю, зім’яти,
пом'якшуючи, святкувати, кур’єрський, ув’язнений, п’єдестал, багатослів’я,
курйозний, без’ядерний, різьбяр, цвях, сім’янин, міжбрів’я, обв’язувальний,
м’яз, сузір’я, пред’явник, дріб’язковість, від’ємний, пам’ять, харків’янин,
різдвяний, пред’явницький, з’ясований.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ М’ЯКОГО ЗНАКА

М’якість приголосних на письмі позначають літерами  і (сік), я (зоря), ю (люк), є (синє),  а також м’яким знаком (день, сіль, батько, вільно).

М’який знак пишеться:

1. Після  букв   д, т, з,  с, дз,  ц,  л, н, що позначають м’які приголосні у кінці слова та складу: мідь, гедзь, палець, кільце, скринька.

2. У прикметникових суфіксах  -ськ-, -цьк-, -зьк- (київський, козацький, ризький), у суфіксах із пестливим значенням  - оньк-, –еньк-, -есеньк-, -ісіньк,  -юсіньк-  (брівонька, біленький, гарнесенький, малюсінький).

3. Після букв, що передають на письмі м’які приголосні, у середині складу  перед о:  льон, сьогодні, синього.

4. Після букви л перед буквами, що передають  на письмі м’які приголосні: сільський, ковальський, польський, пальці.

5. У буквосполученнях –льц-, -ньц-, -льч-, -ньч-,  які походять  від буквосполучень –льк-, -ньк-:   Гальці, Гальчин (бо Галька); неньці, неньчин  (бо ненька).

Примітка. Не ставиться м’який знак  після л у сполученнях  -лц-, -лч-,  якщо вони походять із  -лк-: Наталці, Наталчин (бо Наталка), рибалці, рибалчин (бо рибалка).

6. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду  на –а (-я):  пісень, яблунь, вулиць, читалень, паляниць  та іменників  середнього роду  на –нн(я), -ц(е): знань, доручень, питань, сердець, кілець.

7. В особових формах дієслів  теперішнього і майбутнього часу дійсного способу (знають, напишуть), у другій особі  однини наказового способу (стань, їдь, повісьте), а також перед афіксом –ся: змагається, миряться, посунься.

Вимова наступного м’якого приголосного  може впливати на вимову попереднього приголосного, який під таким впливом теж звучить м’яко: пісня  [п’іс’н’а], кузня [куз’н’а]. Таким чином звукосполучення [сн’]  перетворилось на [с’н’]. На письмі таке уподібнення за м’якістю не  позначається.

У результаті впливу попереднього м’якого приголосного [л’] на наступний твердий [с] утворився дуже поширений в українській мові прикметниковий суфікс –ськ-  [с’к’]: сільський [с’іл’с’кий]  польський [пол’с’кий].

У буквосполученнях –ть, -ться  у дієсловах м’який знак пишеться, тоді як дієслова  на  –ш, -шся  пишуться без м’якого знака: навчають, пишаються, навчаєш, пишаєшся.

М’який знак не пишеться:

1. Після букв, що позначають губні та шиплячі приголосні звуки: степ, любов, сім, ніч, ріж, вчиш, мусиш.
2.  Після  букви  р, що позначає кінцевий звук слова і складу: кобзар, буквар,  повір, чотирма, Харків (але Горький).
3. Після н  перед буквами  ч, ш, щ ( кінчик, менший, барабанщик) та перед суфіксами  -ськ-, -ств-  (панський, селянський, українство).
4. Між  буквами, що позначають  м’які приголосні звуки: пісня, кузня, веснянка, радість (але тьмяний,  різьбяр).

Між буквами, які позначають подовжений м’який приголосний: зілля, волосся,  ллє, тінню.

Вправи

1. Подані іменники поставити у формі давального відмінка однини. Обґрунтувати вживання і невживання м’якого знака.

Донька, Оксанка, Маринка, нянька, дитинка, матінка, мамонька, калинка, калинонька, краплинка, хатинка, Галька, голка, Галинка, Юленька, Лізонька, Маланка, Валька, Валентинка, Васька, паска, праска, сопілка, бурулька, гілка, лялька, рибалка, зозулька, спілка, кілька, ополонка, синька, пінка,  Жмеринка.

2. Подані іменники поставити у формі родового відмінка  множини. Обгрунтувати вживання м’якого знака.

Столиця, паляниця, вишня, пісня, кузня, будівля, питання, звільнення, застереження, розв’язання.

3. Переписати, вставляючи на місці крапок, де потрібно, м’який знак. Позначити в словах орфограму “м’який знак”.

І. В “Енеїді” і в “Натал..ці Полтавці” Іван Котляревський утвердив  високе почуття людської і національної гідності, без чого не можна було б і думати про відродження культури пригнобленого краю. (Є.Сверстюк.) Весняний гомін народився у вербовій брун..ці. (Г.Коваль.) Висить зоря на срібній павутин..ці. (Л.Закордонець.) “Щасливого лову!”- кивала вона головою рибал..ці. (М.Коцюбинський.) І сняться мені й дотепер русал..чині зоряні очі. (Л.Тендюк.) Човен хлюпа в річен..ці – не біда. З річки синій місяченько вигляда. (Г.Коваль.) Сонний місяць, мов в колис..ці, в синій вишині. (В.Сосюра.) Ой не можна березон..ці край тину не витись. (М.Костомаров.) Виходить, полохливій перепіл..ці тепер не так лячно. (М.Стельмах.) Господи, яка то була радість Пріс..ці! (Панас Мирний.) Засіли ліньки Зін..ці в колін..ці. У кишен..ці вітер гуляє. При сухій гіл..ці й сира запалає. (Нар.творч.)

ІІ. Ми будемо жити в спіл..ці із людьми-братами. (Б.Грінченко.) ...Благання я посилаю долен..ці своїй. (Леся Українка.) Зіграй мені, вівчарю, на сопіл..ці, коли під вечір стелеться туман. (Л.Забашта.) Смаглява ніч в колис..ці гір гойдала місяця малого. (Д.Павличко.) Зачіплянка полюбилася Вірун..ці ще й тим, що тут люди рано встають, схід-сонця не просипають. (О.Гончар.) І корали, дон..чині корали зорями ранковими палали. (Д.Луценко.) Знов зоря світання стерла сон крилом, цвірін..чить горобчик срібно за вікном. (В.Сосюра.) А на гіл..ці лист пожовклий затремтить в конанні. (Олександр Олесь.) Тут що не двір, то квітне по Натал..ці, і кожна хоче у кіно й на тан..ці. (Л.Костенко.) Горенько Парас..ці! (Панас Мирний.) Козак на коника схопився, Марусен..ці вклонився. Рибал..ці дощ не перешкода. Хлопчикові хочеться рушниці, а дівчин..ці – голки.  Сухо в жмен..ці, порожньо в кишен..ці. Чоловік у горіл..ці, як собака в скаженівці. Любо нен..ці, як дитина в честі. (Нар.творч.)

4. Переписати, на місці крапок уставляючи, де потрібно, м’який знак. Обгрунтувати його вживання. Позначити в словах орфограму “буквосполучення –ться, -шся у дієсловах”.

І. І посієт..ся, і зазернит..ся думки звичної дивина. (О.Довгий.) І легко тобі, хоч і дивиш..ся ниць, аби не спіткнутись ні разу. (О.Ольжич.) Тримаєт..ся душа на слові честі. (Ю.Каплан.) Сріблит..ся нитка часу. (Л.Талалай.) Часу і далі не осягнеш.. оком. (А.Малишко.) Шкребет..ся поглинал..ний час. (А.Коляновський.) Чого являєш..ся мені у сні? (І.Франко.) Добро між нами, і ти зживеш..ся, як з братами. (І.Срезневський.) Ой доле, доле, що з люд..ми ти коїш..? (Л.Костенко.) Вогон.. не гасит..ся вогнем, і ніч.. не здовжуєт..ся днем. Не пнет..ся з вірності біда, не ллєт..ся з кременю вода... (А.Малишко.) Чорний сон віків не збудет..ся, що мине, а що забудет..ся, що засне, а що й розбудит..ся. (Л.Костенко.) “Ораторами роблят..ся, поетами народжуют..ся”, - каже латинс..ка приказка. (М.Рильський.)

ІІ. Вересен.. ясний склит..ся над селом. (М.Рильський.) Ден.. золотими очима дивит..ся в синє вікно. (В.Сосюра.) Осін.. на землю тихен..ко спускаєт..ся, крилами-хмарами небо вкриваєт..ся. (М.Рильський.) Розквітлу папорот.. шукаєш.. ти в лісах, і вся ідеш.. в крові, і вся ідеш.. в сль..озах. (Олександр Олесь.) Доки гай сліз..ми не засл..озит..ся, сміх калиновий не заросит..ся. (Г.Коваль.)

5. Переписати,  на місці крапок  уставляючи, де потрібно, м’який знак. Позначити в словах орфограму “м’який знак”.

І. Памороз..  айстри цілує. (Г.Коваль.) Любов.. розгортає життя, як сюїту. (А.Кацнельсон.) І Хар..ків ось шумить. (В.Сосюра.) Я обламаю хвилинам пал..ці, що не спліталис.. в печал.. годин. (Л.Костенко.) Не вернеш.. втрачені хвилини. (Д.Луценко.) Тебе в піснях здіймаю я до зір.. . (В.Сосюра.) І серце вогневіє на кін..чику пера. (П.Перебийніс.) Не вір.. безвірникам. (В.Крикуненко.) Зрідка сонце блисне промін..цем. (Л.Закордонець.) Я у садку з Богдан..чиком вовтузився. (М.Рильський.) І смугляве хлоп’я в хворостян..ці цілу ніч..ку складало вірші. (В.Сосюра.) І гачки, і блешні, і вудки – рибал..с..ких душ німі товаришки. (М.Рильський.) Світ у ракетнім колі змен..шився до зернини. (Б.Олійник.) Люблю, як ти ходиш.. і дишеш.. . (В.Сосюра.) Вбога геран.. на вікні велетен..с..ким росте баобабом. (М.Рильський.) Був  там, де тепер.. нема. Хоч  об дорогу вдар.. . Сипати червін..цями. Бити карбован..цем. (Нар.творч.) 

ІІ. Чого марсел..с..ку пісню чути? Хіба ден.. слави вже настав? (Леся Українка.) Ми не пішли молитис.. на червін..ці. (Б.Олійник.) І натомлена ніч..  гасить  місячну піч.. . (Г.Коваль.) Сип.. вогнями, ніч..ко, сип.. вогнями! (М.Гурець.) Тріпочут.. білі лебеді крил..ми. (Г.Коваль.) Люди! Не ріж..те безвинно лебедю біле крило! (П.Перебийніс.) Піс..ня завмирає, піс..ня погаса. (М.Рильський.) Пісен.. пташиних  звуки  замовкли в деревах оголених, смутних. (В.Сосюра.) Всі знали в куз..ні коваля, бо линув  гук зблизу, здаля. (А.Малишко.) Заздалегід.. все треба врахувати перед сівбою завше до дрібниц.., як хочеш.. гарний урожай зібрати, як хочеш.., щоб шумів прибій пшениц... (Д.Луценко.) Тут мати пестила мене в березовій колис..ці. (Д.Луценко.) Леген..кий вітрец..  подихає -  і скріз..  розносит..ся  тепло ранн..ого літн..ого ранку. (Панас Мирний.)

Питання для самоконтролю

1 Визначте особливості вживання м’якого знака.
2. Назвіть винятки з цих правил.
3. Сформулюйте правила, коли м’який знак не пишемо.
4. Чи є винятки з цих правил?
5. Чому в словах уманський, Уманщина після н м’який знак не
пишемо, хоч Умань, а в словах гуцульський, Гуцульщина після л пишемо
м’який знак, хоч гуцул?
6. Чому в кінці слова століть (від століття) є м’який знак, а в кінці
слова сторіч (від сторіччя) немає?
7. Чому в місцевому відмінку в слові в скриньці пишемо м’який знак, а
в слові в хатинці він не потрібен?

8. Назвіть випадки, коли в українській мові вживається апостроф.
9. Чи завжди після губних приголосних перед йотованими ставиться
апостроф?
10. Від чого залежить вживання апострофа після р?
11. Після яких префіксів ставиться апостроф?
12. У яких випадках не ставиться апостроф?