 [Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (24,0 Кb) ]
Складні випадки правопису слів з ненаголошеними голосними
Ненаголошені голосні [е], [и], [о] у вимові наближаються до інших голосних: земля [з е и м л’ а], життя [ж и е т’: а], учень [у ч е и н’], розумник [р о у з у м н и к], зозуля [з о у з у л' а].
Щоб не допустити в таких словах помилок, слід пам’ятати:
· з метою з’ясування, яку букву треба писати в ненаголошеному складі з [е] або [и], слід поставити слово в такій формі, щоб сумнівний голосний стояв під наголосом (з?ма – зими, м?не – до мене) або ж дібрати спільнокореневе слово, у якому сумнівний голосний є наголошеним (н?бесний - небо, т?хенько – тиша);
· ненаголошений [о] вимовляється як [у] в коренях українських слів перед складом з наголошеними [у] або [і] (кожух [к о у ж у х],
· ходім [ х о у д і м]), з’ясувати, яку букву слід писати, потрібно добором перевірного слова: голубка, бо голуб;
· якщо при зміні форми слова сумнівний голосний випав, слід писати букву е: учень, бо учня, справедливий, бо правда;
· у сполученнях –ере-, -еле- завжди пишуть букву е: очерет, шелест;
· у сполученнях –оро-, -оло- завжди пишуть букву о: боротьба, волос;
· у сполученнях -ри-, -ли- у відкритих складах між приголосними завжди пишуть букву и (криниця, глитати), інколи ненаголошений [и] в таких сполученнях можна перевірити наголосом: гриміти, бо гримнути; блищати, бо блиск;
· у суфіксах –ен-, -ен(я), -енн(я), -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель, -ер(о) завжди пишуть букву е: запрошений, кошеня, перенесення, Кравченко, маленький, дрібнесенький, качечка, учитель, п’ятеро;
· якщо написання букв е, и, о не можна перевірити наголосом (левада, пшениця, козак, зозулинець, кропива), слід звернутися до орфографічного словника.
ПРАВОПИС І ТА И В КОРЕНЯХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ
· У коренях українських слів після ж, ч, ш, щ та г, к, х пишуть літеру и: життя, чистий, шити, щирий.
· Букву і пишуть лише тоді, коли звук [і] чергується з [о] або [е]: жінка (бо жонатий, женити), гіркий (бо горе), кішка (бо кошеня).
ПРАВОПИС О ТА А В КОРЕНЯХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ
- У коренях українських слів перед складом з постійно наголошеним а(я) пишеться а (вимовляється [а]): багато, хазяїн, гаразд, калач, качан, гарячий, галявина, халява. Буква а пишеться і в похідних від цих слів словах з наголосом на іншому складі: хазяйновитий, гарячковість, багатир (у значенні багатий).
- Буква о пишеться в таких словах: богатир (у значенні герой, силач), козак, поганий, корявий, солдат, монастир, лопата, гончар, товар.
ВПРАВИ
- Переписати, на місці крапок уставляючи пропущені букви. В дужках записати перевірні слова.
Зразок. Шумить і вирує (вир) вечірнє (вечір) місто. (В.Сосюра.)
І. І небо т..плотою (?) гл..биніє (?), і радість нал..вається (?) в серця. (В.Симоненко.) Т..чуть (?), як мед, осінні в..чори (?), ч..рвоним (?) глодом заглядають в хату. (А.Малишко.) Гр..бник (?) граблями гріб гр..би (?) і примовляв: “Гр..би, гр..би..” (А.Качан.)
ІІ. Набл..жається (?) ніч, вона гл..бока (?) і зоряна. (В.Сосюра.) Мов нам..стинкою (?) бл..скучою (?), м..гнула (?) вологим оком білочка руда. (В.Грінчак.) Ч..рвона (?) ружа з чорними л..сточками (?) тремтить на полотні, немов ж..ва.(?) (Н.Волотовська.)
- Вставивши пропущені букви, записати слова з ненаголошеними [е], [и] в дві колонки.
Ч?рговий, зуп?нятися, ст?блина, л?сиця, ч?рствий, хв?лювання, д?вина, д?сяток, бл?зький, в?шневий, с?лянка, ч?рв’як, м?дівник.
- Переписати, вибираючи з дужок потрібну літеру. Підкреслити всі слова з ненаголошеними голосними [е], [и]. Вимовити ці слова відоповідно до орфоепічних норм.
Хто позичає віт(е,и)р, тому повертають дим. Хлоп(е,и)ць з ремеслом, що дерево з плодами. Який чов(е,и)н, такий весляр. Мислив(е,и)ць на всі боки дивиться.
Народна творчість
- Переписати, вибираючи з дужок потрібну букву. Позначити в словах орфограму “букви е, и, що позначають ненаголошені голосні в коренях слів”.
Витр(е,и)мати, стер(е,и)гти, ож(е,и)ледь, накр(е,и)шити, б(е,и)реза, сл(е,и)вовий, др(е,и)жати, пер(е,и)дати, пер(е,и)вірка, кор(е,и)чнюватий, дер(е,и)за, тр(е,и)валий, зап(е,и)речення.
- До поданих слів дібрати такі їхні форми або спільнокореневі слова, щоб звук [і] чергувався з [о] або [е]. Виділити в кожному слові корінь.
Схід, чільний, ківш, гірський, шкіра, щітка, кінець, щілина, кіптява, щічка, міжгір’я, гірчиця.
- Вставивши букви, записати слова у дві колонки: 1) слова з буквою а в корені: 2) слова з буквою о в корені.
Г?нчарня, к?рявість, к?лач, к?чанистий, перел?пачений, розб?гатіти, к?жан, к?рячкуватий, с?лдатський, к?закувати, г?нчарство, х?зяйновитий, п?ганющий, г?рячкуватий, б?гатство.
7. Перепишіть слова і вставте пропущені букви е. и. Поясніть їх написання. Виділіть слова, написання яких перевіряється за словником.
Гал..рея, пробл..матичний, кр..вавий, стр..міти, заб..рати, невм..рущий, завм..рати, т..рплячий, прод..ш..вити, мат..мат..ка, усвідомл..ний, зб..р..гти, кр..тичний, б..р..жливий, нем..лосердний, розд..влятися, т..хнічний, пов..ртатися, ущ..мити, непр..м..ренний, справ..дливий, м..нулий, тр..мтіти, дзв..нить, ос..литися, зв..чайний, гр..міти, дж..р..ло, вс..р..дині, в..селка, ш..л..стіти, принд..повий, р..кторат, бл..зенько, хв..люватися, оп..нитися, греб..лька, розп..тати, р..вти, тр..мати, зш..вати, дал..чінь, поч..нати, вир..нати, сп..нити, дят..л, оц..нкований, в..ршина, ст..лити, тр..вога.
8. У ліву колонку випишіть слова зі вставленою буквою и, у праву - зі вставленою буквою е.
Бл..зенько, ос..литися, справ., дливий, д..ректор, греб..лька, зш..вати, дал..ч, непримиренний, звичайний, сп..нити, квіт..нь, дж..рело, кр..ниця, зн..сти, в’єтнамець, заст..лати, угц..мити, зат..кти, оц..нкований, ос..ледець, ст..лити, відд.рати, дят..л.
Підкресліть у кожному слові другу від початку букву. З цих букв
прочитаєте вислів Ю. Фучика.
9. Перепишіть, вставляючи пропущені букви е та ц.
I. 1. А з..мля л..жить м..дова, а поля пожаті мріють, на городах достиг..ють гарбузи з..ленор..брі (М. Рильський). 2. Бр..нять, як море, зорані лани (Д. Павличко). 3. Он зірка в небі прол..тіла, погасла зірка в в ..шині (В. Сосюра). 4. Кр..ло зорі рум’янить тучі у голубій дал..ч..ні (В. Сосюра). 5. Ум..раючий промінь сонця падає на б..резу, кр..вавить білу кору (А. Шиян). 6. Т..че вода
в синє море, та не в..тікає (Т. Шевченко). 7. З т..много моря білява хвил..чка до поб..р..жного кам..ня горн..ться (А. Українка). 8. Часом то за мрію річкй кр..ваві люди прол..вають (Леся Українка).
II. 1. Люди д..вуються, що я в..села. 2. Квіток було назр..ваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками в..л..чаємось.
3. Помалу усе панночка на свій лад п..р..в..рнула. 4. Прийду було її вб..рати, то вже якої наруги я од неї ненат..рплюся! 5. Вона м..не й щ..пає, і шт..рхає, і гр..бінцем м..не скородить, і водою зл..ває. 6. Л..жу та все собі думаю: «Таке молоде, а таке немилосердне, Господи!» 7. Увеч..рі, см..рком уже, в..ртаються з панщини люди потомл..ні. 8. Люди прок..дались і лягали плачучи, прокленаючи (Марко Вовчок).
10. Запишіть слова у дві колонки: 1) з ненаголошеним е;
2) з ненаголошеним и.
Ож..ледиця, др..жати, ож..вати, л..генький, ел..ґантний, в..шневий,
ж..рненький, кл..котіти, ст..пи, евр..ка, н..зенько, адр..сат, кр..ниця,
окр..лити, нап..кти, дал..чінь, р..ве.
Підкресліть у кожному слові першу букву - прочитаєте ім’я та прізвище
автора повісті «Зачарована Десна».
11. Запишіть слова у дві колонки: у першу - з ненаголошеним
е, у другу - з ненаголошеним и.
3..рно, вер..с, л..ман, м..далі, ваз..лін, ш..рокі, вер..сень, п..ніцилін,
кр..латої, м..сколиз, чер..да, трен..р, пш..ниця, велос..пед, бр..ніти,
н..потріб, вес..ло, ц..ферблат, гл..бочінь, з..рном, б..режу, п..ньок,
м..тро.
У кожному слові підкресліть останню букву. Прочитаєте народну мудрість.
Питання для самоконтролю
1. Як вимовляються [е], [и] не під наголосом?
2. Назвіть приклади, коли е пишеться в коренях.
3. В яких префіксах пишеться е ?
4. Назвіть слова з орфограмою и в префіксі.
5. Коли пишеться е в суфіксах?
6. Коли пишеться и в коренях?
7. Визначте випадки, коли пишеться и в суфіксах.
8. Які слова потрібно запам’ятати щодо написання е або и?
|
