[Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (23,0 Кb) ]

ТЕМА. СПРИЙМАННЯ ЧУЖОГО МОВЛЕННЯ.

ВІДТВОРЕННЯ ГОТОВОГО ТЕКСТУ.

КОНСПЕКТ ЯК РІЗНОВИД СТИСЛОГО ПЕРЕКАЗУ

ВИСЛОВЛЮВАНЬ, ЩО СПРИЙМАЮТЬСЯ НА СЛУХ.

КОНСПЕКТ ПРОЧИТАНОГО.

ТЕМАТИЧНІ ВИПИСКИ, ПЛАН, ТЕЗИ

Конспект - це короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо. При конспектуванні спрацьовує зорова, механічна, а при слуханні лекції - і слухова пам’ять, що допомагає людині пізніше легко згадати (відновити в пам’яті) колись почуте чи прочитане і законспектоване. Розрізняють конспекти прочитаного і конспекти почутого.

Конспектування сприйнятого на слух тексту - це процес

уважного прослуховування і занотовування матеріалу, що включає вміння передати суть сказаного, хід думок мовця, логічну послідовність викладу.

Конспект почутого складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. У конспекті слухач має можливість занотувати почуте, передати своє ставлення до нього у вигляді коротких нотаток, зауважень. Для цього аркуш ділять на дві частини (меншу і більшу), меншу залишають для власних поміток, зауважень тощо, а на іншій пишуть конспект лекції тощо. Конспектувати почуте важче, потрібно встигнути записати головне, тому варто використовувати скорочення слів, словосполучень.

Скорочувати варто часто вживані терміни, слова, але так, щоб пізніше

можна було прочитати написане, наприклад: ін-т - інститут, вид-во - видавництво, зб. - збірник, м-во - міністерство, ф-т - факультет, гол. чин. - головним чином, т. ч. - таким чином, у т. ч. - у тому числі, Р - речення, СР - складне речення.

Конспектування прочитаного тексту - це процес, який складається із прочитання тексту-джерела, виділення основних положень у ньому, відбору прикладів і комбінування матеріалу, формування тексту конспекту. Конспект прочитаного складати легше, читач не обмежений у часі і може декілька разів перечитати незрозуміле, щоб чітко його занотувати. Конспект включає тези, які визначають основу його змісту. На відміну від конспекту тези не включають фактичного матеріалу книги. Читаючи працю, потрібно виділяти в ній головне, а також те, що варто процитувати.

Розрізняють конспектування:

• вільне (думки автора передаються своїми словами);

• текстуальне (текст записують у вигляді цитат);

•змішане (вільний виклад поєднано з цитуванням).

 Іноді доводиться одним реченням передавати зміст прочитаного великого

тексту чи фрагментів тексту.

Написання конспекту прочитаного

1. Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно:

а) прочитати титульну сторінку - прізвище автора, заголовок, рік

видання;

б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), вміщену на

зворотному боці титульної сторінки;

в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або

після титульної сторінки;

г) прочитати передмову або вступ.

2. Під час читання звернути увагу на:

а) назви окремих розділів, частин, параграфів та ін.;

б) вдумливо ставитися до слів і словосполучень, виділених різними шрифтами

( р о з р я д к ою, курсивом, напівжирним та ін.);

в) з’ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та енциклопедій;

г) звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або цифрою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

д) виділити у тексті ключові слова, незрозумілі місця, імена, дати, скласти перелік основних думок, що є у тексті, скласти простий план.

3. Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них найголовніше;

б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або

конспект.

4. Повторне читання поєднати із записами основних думок автора.

Записувати своїми словами, прагнути до стислості.

5. Прочитати конспект ще раз, доопрацьовуючи його.

Оформлення конспекту

Конспект необхідно вести в окремому зошиті. У конспекті прочитаного з самого початку необхідно записати паспортні дані книги, над якою працюєте (тобто дати бібліографічний опис книги: прізвище та ініціали автора, назва книги, назва міста, в якому вона видана, видавництво, рік видання і кількість сторінок. Це все потрібно записати з титульної сторінки книги, орієнтуючись на

бібліографічний опис, який подається перед анотацією книги), наприклад: Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. - К.: Літера, 2000. - 480 с.

Бажано скласти план конспекту.

Матеріали конспекту потрібно записувати на одній, правій сторінці зошита, а ліва сторінка служитиме для запису власних думок, коментарів, оцінок, доповнень, уточнень, які можуть з’явитися пізніше. У конспектах можуть використовуватися таблиці, діаграми, схеми.

Для виділення проблемних питань, важливих моментів можуть використовуватися різні помітки, репліки, оцінки. Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що йдеться; «?» - сумніви; «!?» - здивування; «NB!» - важлива інформація; «V» - найголовніше у тексті. Не допускаються скорочення в назвах та прізвищах. При використанні цитат потрібно дотримуватися правил цитування (цитата береться у лапки, записується джерело і номер сторінки).

Написання плану

План - найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліком питань, на які в тексті даються відповіді. Це своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки до думки. У ньому обов’язково фіксуються усі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок.

Вдалий план чітко передає головний зміст тексту. Компактний і послідовний, він допомагає зберегти прочитане у пам’яті. На відміну від конспектів і тез, які складають під час повторного читання й опрацювання тексту, план можна складати, читаючи текст уперше. Якщо в записах допущено якусь неточність, її легко виправити, адже пункти плану короткі. До кожного пункту плану добирайте відповідний матеріал, інакше ним не можна буде скористатися.

Етапи складання плану

 1. Читаючи текст, подумки розбивайте його на частини, кожна з яких

містить закінчене повідомлення про окремий момент розвитку теми.

 2. Перейдіть до створення пунктів плану. Пункт плану - це коротке, в

одне речення формулювання основного змісту частини тексту.

 3. Згрупуйте матеріал тексту навколо істотних думок (пунктів плану),

обдумуючи при цьому порядок частин і зв’язок між ними. Залежно від того, якою мірою дрібні змістові групи тексту відбито в плані, він буває більш або менш розгорнутий. Розрізняють прості і складні плани.

Як складати тези статті

Тези - це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницької частини. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати. На відміну від конспекту, у тезах відсутні деталі, пояснення, ілюстрації, що не заважає створенню цілісного уявлення про зміст праці. По суті тези - це розгорнуті висновки статті.

Залежно від поширеності тез їх поділяють на:

• основні - принципово важливі головні положення, що узагальнюють зміст джерела;

• прості - головні думки в змістовій частині тексту (до кожної основної тези можна дібрати кілька простих);

• складні - запис, що включає в себе як основні, так і прості тези.

Тези можуть бути цитатними, вільними, комбінованими (цитатні і власні формулювання).

Етапи складання тез

1. Попередньо переглянути статтю, продумати мету, яку ви ставите перед собою, приступаючи до її опрацювання.

2. Уважно прочитати статтю, визначити її основну думку.

3. Поділити статтю на смислові частини, визначити всі мікротеми.

4. Сформулювати пункти плану, логічно пов'язавши їх між собою.

5. Сприймаючи текстову інформацію, намагатися чітко уявити, що є важливим для автора, а що для вас як читача.

6. Вибирати для тез основні ідеї та положення, відділивши важливі

деталі від подробиць, записати їх словами автора або власними словами, розмістивши в певній послідовності.

7. Керуватися найголовнішим принципом нотування чужого тексту – не допускати перекручень змісту.

Написання тематичних виписок

Виписки - найпростіша форма конспектування, яка майже дослівно відтворює текст. Це стислі таблиці, дані, дати, події, різноманітний ілюстративний матеріал. Вони допомагають охопити факти, проаналізувати думки, виявити суперечності. Нерідко їх виконують на окремих картках.

Етапи иаписання виписок

1. Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у вигляді цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.

2. Якщо з цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: «Там само». Коли ж цитата береться з іншої сторінки книжки, то пишеться: «Там само» і вказується сторінка.

3. Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи

їх з контексту.

4. Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставляться три крапки (...).

5. Цитати у вигляді самостійного речення оформляються за правилами

пунктуації при прямій мові.

6. Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і пишеться з малої букви.

7. На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати її короткий заголовок, тобто одним чи декількома словами передати основний зміст цитованого тексту.

Цитування - форма конспектування, яка використовується, коли передача думки автора не можлива своїми словами. Цитування – це дослівна виписка.

Помітки - форма конспектування, яку умовно можна віднести до запису, оскільки вона являє собою позначки у тексті.

Питання для самоконтролю

1. Що таке конспект?

2. Які види конспекту розрізняють?

3. Які ви знаєте способи запису почутого і прочитаного, якими з них вам найчастіше доводиться користуватися?

4. Назвіть основні етапи складання конспекту прочитаного тексту.

5. Що таке план? У чому полягає мета складання плану?

6. Визначте етапи складання плану.

7. Що таке тези і в чому їх відмінність від плану?

8. Яка послідовність у роботі над складанням тез прочитаного?

9. Що таке тематичні виписки?

10. З якою метою роблять тематичні виписки?

11. Як робити тематичні виписки?

Вправи до теми

Вправа 1. Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Складіть до нього план.

Усе більш зростаючий потік інформації, інтерес широкого кола людей до науки, техніки, мистецтва вимагають уміння читати, робити записи почутого і прочитаного, зіставляти прочитаний матеріал з раніше відомим, систематизувати його. Уміти читати і занотовувати прочитане - необхідна риса й ознака інтелектуальної праці. Записи роблять роботу з книгою раціональнішою, ефективнішою. Щоб правильно, з максимальною повнотою використати книжку, людина повинна оволодіти певними навичками роботи з нею. Потрібно навчитися самостійно робити спостереження й висновки з

прочитаного, точно цитувати, знаходити в книжці певні положення для

підтвердження чи заперечення висунутого теоретичного положення. Складання, оформлення записів залежить від особливостей мислення, особливостей запам’ятовування та осмислення. Записи допомагають швидко відновити в пам’яті прочитане і навіть через певний проміжок часу служать довідковим матеріалом. Видів запису існує багато. Вибір того чи іншого з них визначається конкретною метою. Якщо зміст книжки нескладний, легко засвоюється, то можна обмежитися складанням плану роботи. Якщо вас цікавлять лише окремі місця, то потрібно виписати саме їх (зробити виписки), а

за ними скласти тези. Якщо книжка містить нову, цікаву, але важку для засвоєння інформацію, доцільно її законспектувати.

Тематичні виписки - це особливий спосіб запису змісту почутого

або прочитаного. Мета таких виписок - підготовка матеріалу для доповіді, повідомлення. Складанню виписок передує добір необхідної літератури. На цій основі складають план, відповідно до якого добираються тематичні виписки.

Виписки здебільшого роблять після читання розділу або параграфа,

після осмислення їх змісту. В такому випадку вони добре доповнюють

план (або тези) прочитаного, уточнюють, пояснюють їх. Найважливіші місця з прочитаних книжок можна записати дослівно, а іноді своїми словами, якщо точне посилання на статтю, посібник, брошуру не потрібне. Найчастіше виписки оформлюють у вигляді цитат (3 підруч.).

Вправа 2. Прочитайте текст Визначте його основну думку. Доведіть, що текст належить до наукового стилю мовлення.

У практиці роботи з книгою встановлені такі способи фіксації почутого і прочитаного: план, тези, виписки, конспект.

Відомо, що запис зберігає частину прочитаного. Він дисциплінує, змушує краще заглибитися в зміст, привчає виділяти основне, сприяє міцнішому засвоєнню, повторенню і закріпленню матеріалу.  План є попередньою формою запису прочитаного. Він передує тезам та конспекту - складнішим та змістовнішим формам нотування. Змістовні тези неможливі без попередньо складеного чіткого плану, хоча зміст і обсяг плану та тез можуть відрізнятися. Вдало сформульовані тези включають у себе всі основні питання, які має

відбивати план. Ці питання у тезах доповнюють положеннями, що розкривають окремі аспекти мікротем.

Отже, тези - це стисло сформульовані основні положення

прочитаного тексту, що вбирають суть висловленого. Якщо план

допомагає представити структуру тексту та назвати його основні теми,

то тези розкривають суть усієї текстової інформації.

Розрізняють два види складання тез: відбір авторських тез із тексту; формулювання основних положень статті чи розділу книжки

власними словами.

Складання тез - важливий засіб підвищення рівня самостійної

роботи, розвитку логічного мислення та мовленнєвої культури

(З підруч.).