[Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (966,0 Кb) ]

СТИЛІСТИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ

ГРАМАТИЧНИХ ФОРМ. ПОНЯТТЯ РОДУ, ЧИСЛА ІМЕННИКА.

ВЛАСНІ І ЗАГАЛЬНІ НАЗВИ

Іменником називається повнозначна частина мови, яка має значення предметності. Напр.: стіл, вікно, дерево, їжак, муха, риба, людина, Олена, грім, юнь, суворість, ходіння, перенесення, кипіння. Ці іменники означають конкретні предмети, явища, абстрактні поняття, опредмечені ознаки, процеси, дії, стани.

Лексичні категорії

За значенням іменники поділяються на назви істот (відповідають на питання хто? - батько, мати, брат, студентка, актор, Микола, Лисиця, Осел) і назви неістот (відповідають на питання що? - вікно, ліс, вільха, вівторок, травень, Чернігів).

Іменники можуть бути назвою ряду однорідних предметів (ручка, лопата, яблуня) або індивідуальною назвою одного предмета (Житомир, Галина, Рябко, Марс, Україна, Прут). За цією ознакою вони поділяються на загальні та власні назви.

Конкретні та абстрактні назви. Конкретні іменники - це розряд слів, які означають предмети та явища навколишньої дійсності, що їх людина сприймає органами чуттів: робітник, риба, квітка, виделка, ліфт, озеро, дощ. Предметність розуміється ширше за її побутове сприйняття: день, тиждень, мітинг, Дунай, Карпати. Абстрактні іменники - це слова, що означають абстраговані, узагальнені поняття, що не сприймаються органами чуттів людини. Це переважно іменники на позначення властивостей і ознак (врода, гіркота, мужність, хитрощі, героїзм), психічного стану (ревнощі, гнів, любов, радість), дій і процесів (боротьба, ходіння, спів, зловживання, від’їзд), назви міри і ваги (метр, грам, літр, ват), наукових понять (відмінок, композиція,

категорія, буддизм) тощо.

Речовинні іменники - лексико-граматичний розряд слів, що означають однорідну за своїм складом речовину, яку можна поділити на частини, котрі підлягають виміру, а не лічбі: корисні копалини, будівельні матеріали, хімічні елементи (нафта, вугілля, стронцій, кисень), зернові культури (пшениця, овес), ліки (аспірин, валідол), харчові продукти (вершки, сир, дріжджі, халва) та ін.

Збірні іменники - це іменники, що позначають сукупність однакових або подібних предметів, які сприймаються як одне ціле: дітвора, птаство, геральдика, ластовиння, студентство.

Іменники, що вживаються тільки в одній формі числа, як правило, не поєднуються з кількісними числівниками, крім тих, які позначають предмети парної або симетричної будов

Рід іменників

Кожний іменник (крім тих, що вживаються тільки в множині)

належать до одного з трьох родів: чоловічого (вітер, світ, буряк, комар, онук, коваль, дощ, Іван, струмок, діяч), жіночого (осока, дошка, доля, совість, мідь, честь, вісь, річ, піч, розкіш, благодать, паморозь, акварель) чи середнього (море, поле, листя, повідомлення, теля, курча, ведмежа, немовля). Іменники чоловічого роду співвідносні з займенником він, жіночого - вона, середнього - воно.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

> Є іменники, які вживаються у формах і чоловічого, і жіночого роду: зал - зала, клавіш - клавіша, санаторій - санаторія, жираф - жирафа, сусід - сусіда, плацкарт - плацкарта, спазм - спазма, птах — птаха, змій - змія, округ - округа.

> У середньому або чоловічому роді вживаються іменники: забудько,

незнайко, хлопчисько, ледащо, громило, здоровило.

> То в жіночому, то в чоловічому роді бувають іменники купіль, харч,

фальш.

> Іменник біль у чоловічому і жіночому роді розрізняється за

значенням:

біль (чол. рід) - зубний біль, з болем у серці;

біль (жін. рід) - опредмечена ознака: білість.

Деякі іменники, що означають назви осіб за професією чи родом діяльності (професор, доцент, інженер, токар, суддя, психолог, геолог), хоч і можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду: Моя сестра математик, а брат архітектор.

Від деяких з них творяться назви осіб жіночого роду, але вони мають стилістичні обмеження: вчителька, секретарка, поетеса, професорша, директорша (уживані в розмовно-побутовому стилі).

В українській мові є ще іменники спільного роду, у яких рід визначається за статтю: сирота Ольга, сирота Петро. До них належать Іменники типу базіка, бідолаха, гультіпака, жаднюга, каліка, листоноша, лівша, недотепа, непосида, нероба, нікчема, приблуда, причепа, плакса, п’яниця, розмазня, сіромаха, староста. У цьому випадку рід визначається за синтаксичним зв’язком Іменника з іншими словами - прикметниками, займенниками, дієсловами, тобто в контексті: відповідальний староста, цей плакса, якийсь причепа, наша непосида, листоноша приніс, бідолаха поїхала.

Визначення роду невідмінюваних іменників

Граматичний рід невідмінюваних іменників іншомовного

походження визначається за таким алгоритмом:

• назви осіб - за віднесеністю до статі: маестро, аташе, денді, мосьє, портьє, джентльмен, Гейне, Золя, Дюма чоловічий рід (він); леді, мадам, міс, фрау, Беатріче, Зегерс - жіночого роду (вона);

• назви істот (тварин) чоловічого роду (можливе розрізнення за статтю): кенгуру, шимпанзе, поні, колібрі, фламінго;

але:

роздратована шимпанзе, маленька колібрі, муха цеце (жін. рід);

• назви неістот - середнього роду:

кіно, журі, таксі, метро, шосе, рагу, пюре, фойє, інтерв’ю, резюме;

але:

до іменників чоловічого роду належать слова сироко, торнадо (назви

вітрів); до іменників жіночого род' - авеню (вулиця), кольрабі (капуста),

салямі (ковбаса); комі, гінді, бенгалі (назви мов);

• у власних географічних назвах - за родовою назвою (місто, село, озеро, річка, острів, країна): Капрі (острів - чол. рід), Тбілісі (місто - сер. рід), Перу (країна - жін. рід), Калахарі (пустеля - жін. рід), Онтаріо (озеро - сер. рід), Онтаріо (штат - чол. рід), Онтаріо (річка - жін. рід), Міссісіпі (річка - жін. рід).

В абревіатурах (ініціальних, буквених) рід визначається за основним словом: відомий ХТЗ (завод - чол. рід), Київська ГЕС (електростанція - жін. рід), міське ПТУ (училище - сер. рід).

Рід змінюваних складноскорочених слів визначається граматично

(за типом відмінювання): КрАЗ - КрАЗа - КрАЗові - КрАЗ - КрАЗом - на КрАЗі; ТУМ - ТУМу - ТУМові - ТУМ - ТУМом- у ТУ Мі.

Закінчення -а (-я) або -у (-ю)

в іменниках II відміни у родовому відмінку

Закінчення -а (-я)

Іменники чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я):

1. У родовому відмінку однини іменники чол. роду залежно від їх значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю. Іменники середн. роду закінчуються тільки на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): міста, села; плеча, прізвища; знання, знаряддя, моря, обличчя, поля.

2. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають:

а) назви осіб, власні імена та прізвища: промовця, робітника, студента, тесляра, учителя; Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка; також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Ліса, Мороза та ін.;

б) назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, дуба, кілка, коня, пса, ясеня;

в) назви предметів: гвинта, замка, малюнка, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, стола (й столу);

г) назви населених пунктів: Воронежа, Голосієва, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Святошина, Тернополя, Харкова.

Примітка. Але -у, -ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Давидового Броду, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру тощо;

ґ) інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами /84/ присвійності -ов-, -ев- (-єв-), -ин- (-їн-): Дінця, Дністра, Іртиша, Колгуєва, Орла, Остра, Пирятина, Псла, Пскова, Тетерева;

д) назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, грама, метра, місяця, процента, тижня (але віку, року); назви місяців і днів тижня: вівторка, жовтня, листопада (але листопаду — назва процесу), понеділка; назви грошових знаків: гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червінця; числові назви: десятка, мільйона, мільярда;

е) назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, комбайна, мотора, поршня, трактора;

є) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса, шківа тощо, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, знаменника, іменника, трикутника, чисельника, числівника тощо; але: виду, роду, також синтаксису, складу, способу (про інші категорії термінів див. п. 3).

3. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають іменники чол. роду на приголосний, коли вони означають:

а) речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску, гасу, гіпсу, граніту, квасу, кваску, кисню, льоду, меду, медку, піску, пороху, сиру, спирту; але хліба;

б) збірні поняття: ансамблю, атласу, батальйону, березняку, вишняку, гаю, гурту, загалу, капіталу, каравану, каталогу, кодексу, колективу, лісу, оркестру, парку, полку, пролетаріату, реманенту, рою, саду, сушняку, тексту, товару, тому, тріумвірату, хору; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, буркуну, гороху, звіробою, молочаю, очерету, чагарнику, щавлю, ячменю (але вівса), а також назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету, ренклоду та ін.;

в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заводу, залу, замку, каналу, коридору, магазину, мезоніну, метрополітену, молу, палацу, поверху, сараю, тину, універмагу, шинку; але (переважно з наголосом /85/ на закінченні): бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; -а (-я) вживається також в іменниках — назвах архітектурних деталей: еркера, карниза, портика; обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) приймають іменники: мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота;

г) назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, комісаріату, комітету, університету, штабу;

ґ) переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо: абзацу, байраку, валу, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру; але: горба, хутора тощо, а також зменшені форми на -к: ліска, майданчика, ставка, ярка;

д) явища природи: вихору, вітру, вогню, граду, грому, дощу, жару, землетрусу, інею, морозу, туману, урагану, холоду;

е) назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху;

є) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авралу, бігу, винятку, галасу, грипу, дисонансу, достатку, екзамену, екскурсу, експорту, звуку (але як термін звука), ідеалу, інтересу, канону, кашлю, клопоту, колоквіуму, конфлікту, крику, лету (льоту), ляпасу, мажору, міражу, мінімуму, модусу, моменту, принципу, прогресу, процесу, реалізму, регресу, рейсу, ремонту, ритму, руху, світогляду, сорту, спорту, способу, стогону, тифу, толку, хисту, ходу, шуму; але: ривка, стрибка, стусана;

ж) терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: аналізу, електролізу, імпульсу, синтезу, ферменту, а також літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанру, журналу, міфу, нарису, образу, памфлету, роману, стилю, сюжету, фейлетону тощо;

з) назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, волейболу, краков’яку, танцю, тенісу, футболу, хокею; але: гопака, козака;

и) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водогону, вододілу, водопроводу, живопису, живоплоту, манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу; але: електровоза, пароплава; /86/

і) переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, запису, затору, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху, успіху;

ї) назви річок (крім зазначених у п. 1), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Амуру, Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму; Байкалу, Ельтону, Мічигану, Світязю, Чаду; Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Уралу; Кіпру, Котліну, Криту, Родосу, Сахаліну; Каніну, Пелопоннесу; Алжиру, Афганістану, Казахстану, Єгипту, Іраку, Китаю; Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал), акта (документ) — акту (дія), апарата (прилад) — апарату (установа), блока (частина споруди, машини) — блоку (об’єднання держав, партій), буряка (одиничне) — буряку (збірне), вала (деталь машини) — валу (насип), елементу (абстрактне) — елемента (конкретне), інструмента (одиничне) — інструменту (збірне), каменя (одиничне) — каменю (збірне), клина (предмет) — клину (просторове поняття), пояса (предмет) — поясу (просторове поняття), рахунка (документ) — рахунку (дія), терміна (слово) — терміну (строк), фактору (чинник) — фактора (маклер) і т. ін.

Питання для самоконтролю

1. Що таке іменник?

2. Які ви знаєте групи іменників за значенням (лексичними категоріями)?

3. Які є граматичні категорії іменників?

4. Які іменники вживаються тільки в множині?

5. Які іменники вживаються тільки в однині?

6. Які іменники не мають роду?

7. Які іменники належать до невідмінюваних? Як визначити рід таких

іменників?

8. Які іменники належать до спільного роду?

9. Які іменники можуть мати два роди?

10. Назвіть особливості визначення роду окремих іменників у

порівнянні з російською мовою.

11. Які групи іменників II відміни мають закінчення -а, -я?

12. Назвіть групи іменників II відміни, що мають закінчення -у, -ю?

Вправи до теми

Вправа 1. У наведених реченнях з найдіть іменники загальні і власні, назви істот і неістот; поясніть, що вони означають.

Іван Сірко належав до видатних політичних діячів і козацьких полководців України. Наприкінці двадцятих років сімнадцятого століття він був учасником морського походу запорізьких козаків на чолі з Богданом Хмельницьким проти турецької фортеці Трапезунд на південному узбережжі Чорного моря. Відтоді Іван Сірко став сподвижником Богдана Хмельницького, брав активну участь у

визвольній війні українського народу (1648 - 1654), творенні Української держави (3 енцикл.).

Вправа 2. Визначте, до якого роду належать іменники.

Дніпро, Кравченко, дзвін, долина, степ, лось, дівчина, хлопець, учень, учениця, староста, листоноша, кір, батько, Ілля, Валя, лебідь, жирафа, слон, селянин, селянка, українець, українка, ножиці, пустощі, волошка, черепаха, снігур, синиця, Татарчук, брат, пюре, мадам, місіс, вагітус (дитячий плач), дегідроз (знижене потовиділення).

Вправа 3. Випишіть іменники, які вживаються: 1) в однині і в множині; 2) тільки в однині; 3) тільки в множині.

Прилуки, Ужгород, ковзани, ковзанка, лід, сніг, терен, горобина, студентство, повість, середовище, жнива, косовиця, достатки, доля, сум, овочі, цукор, терези, вечір, вечорниці, проводи, весілля, граблі, вила, білизна, сіни, Японія, носилки, рушник, вугілля, Крим.

Вправа 4. З поданих іменників випишіть лише ті, що вживаються в обох числах, а до інших дайте пояснення, до якого числа і чому вони належать.

Роздоріжжя, примхи, степи, лінії, витрати, дрова, ложки, ночви,

ворота, квіти, пахощі, Карпати, танці, заздрощі, барви, очі, чоботи,

васильки, пригоди, пересуди.

Вправа 5. Складіть і запишіть речення зі словами: амплуа, бра, меню, інтерв’ю, рандеву, візаві

Вправа 6. Від поданих іменників утворіть форму множини.

Захворювання, хребець, ребро, кінцівка, зображення, речовина, день, лікар, біль, тиждень, знання, місяць, хвороба.

Вправа 7. Визначте рід поданих іменників, його ознаку. Кожен

іменник поєднайте з прикметником.

Сибір, запис, мозоль, рукопис, біль, ступінь, живопис, ярмарок, продаж, насип, накип, степ, рояль, підпис, кір, полин, путь, тополя, вугілля.

Вправа 8. Визначте рід виділених іменників. Наведіть приклади

вживання цих іменників на позначення особи іншої статі.

1. Не знав сіромаха, що виросли крила... 2. Всього надбав роботяга, та не надбав долі. 3. Тяжко-важко в світі жити сироті без роду... Утопився б молоденький, щоб не нудить світом. 4. Дурний шию підставляє і не знає за що! Та ще й Ґонту зневажає, ледаче ледащо. 5. І день не день, і йде не йде, а літа стрілою пролітають... І кидають на розпутті сліпого каліку. 6. Ой зацвіла рожа край вікна... Ой мала я мужа пияка (Нар. тв.). 7. Приїхав панисько на берег моря... Але бідолаха боялася й розтулити рота. 8. Тьотя Саша тоді в Луцьку, як приїхала, почала вчити Лесю грати на фортепіано. 9. У студентські роки Михайло Косач познайомився з юною Шурою Судовщиковою (О. Косач-Кривенюк). 10. Село! В тому господньому селі, на нашій славній Україні, - не знаю, де вони взялись, - приблуда князь. 11. Була й княгиня, ще молоді собі були... (Із mв. Т. Шевченка).

Вправа 9. Перепишіть, вставляючи закінчення -а. -я або -и, -ю.

1. Нам треба мир.., як води й повітр.., як хліб., й сонц.. - мир., треба нам (М. Рильський). 2. Йшли вони крізь грози, йшли вони без кра.. од Дніпр., і Волги, Дон., і Дуна.. (В. Сосюра). 3. Світ який – мереживо казкове! Світ який - ні кра.. ні кінц.. (В. Симоненко). 4. Немає меж у всесвіт.., нема. Є тільки простір; сяйво і пітьма (Л. Дмитерко). 5. Ані горбчик.., ані корчик.., ані слід., жодної живої душі, тільки праліс від одного кінц.. і до другого (І. Франко). 6. Понад ставом вітер віє, встає хмара з-за лиман.. (Т. Шевченко). 7. Раз, а інколи й двічі на рік

прибувала до нас десь з-під Миргород., наша тітка (С. Васильченко). 8. На дозвіллі він (Ференц) показував бійцям свої альбоми з етюдами Будапешт..

(О. Гончар).

Вправа 10. Поставте слова у формі родового відмінка однини,

пояснивши вибір закінчення: -а (-я) чи -ц 1-ю).

Живіт, камінь, інтер’єр, авітаміноз, апендикс, білок, біоритм, викидень, ген, гепатит, гній, дефект, діагноз, диспансер, еритроцит, асортимент, ліміт, рейтинг, адаптація, апробація, інтерес, вік, досвід, діаметр, градус, мозок, муляж, міхур, пінцет, пульс, цикл, міліметр, університет, набряк, біль, отвір, бронхіт, інсулін, кашель, вигин, гібрид, гормон, пігмент, плід, рецепт, результат, сироп, тромб, цироз, термометр.