[Переглянути та завантажити повну версію матеріалу ( 25 Kb) ]

МОРФЕМИ І СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА СЛОВА.

СТИЛІСТИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ ЗНАЧУЩИХ ЧАСТИН СЛОВА:

ПРЕФІКСІВ І СУФІКСІВ

Кожне слово, вживане в мові, характеризується будовою. Структурний характер слова визначається його значенням і граматичними властивостями, експресивно-стилістичним забарвленням, вживаністю, походженням.

Морфема - найменша значуща частина слова. Вона функціонує у слові, тому не має самостійного лексичного значення, граматичної оформленості, синтаксичної самостійності. За своєю роллю, значенням і місцем у слові морфеми поділяються на кореневі і службові (афіксальні).

Корінь - головна частина слова (без закінчення), що виражає його

основне (лексичне) значення.

Наприклад, слова земля, земляний, земелька, земельний,

наземний, підземний мають спільний корінь -зем-; слова молодий,

молодь, молодість, молодіти, замолоду - спільний корінь - молод-.

Такі групи слів називають спорідненими. Слова з одним і тим самим коренем називають однокореневими, або спільнокореневими:

серце - сердечний - серцевина - серцеїд - спересердя;

праця - працівник - співпрацюючи - опрацювати - перепрацюватися

- працелюбний - непрацюючий.

 Отже, щоб визначити корінь, треба підібрати споріднені слова й

визначити їхню спільну частину.

Службові (афіксальні) морфеми - префікс, суфікс, закінчення (афікси), постфікс, інтерфікс - служать для творення нових слів і форм слова, а тому бувають:

словотворчі:

день - щодень; правда - неправда; туман - туманний; берег -

прибережний; стрибати - стрибок; бігти - збігтися;

формотворчі:

казка - казки - казку - казкою...(відмінкові форми); мудрий -

мудріший - наймудріший  (форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників); читати - читає (форма минулого часу дієслова); робити - зробити (форма доконаного виду дієслова); відпочивати - відпочиваючи (дієприслівник як форма дієслова).

Префікс (від лат. praefixus - прикріплений перед чим-небудь) -

частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення

нових слів (смерть - безсмертя, мороз - паморозь, звуковий - надзвуковий, будувати - перебудувати, нині - донині) або форм слів (білий - пребілий, писати - написати).

Найчастіше у слові один префікс, але їх може бути два (що-найвищий) і більше (пере-роз-по-діл).

До префіксів, а точніше префіксоїдіе, зараховують початкові елементи складних слів на зразок пів-, напів-, супер-, контр-, екс-: півроку, напів’яскравий, супермодний, контр-адмірал, екс-чемпіон.

Суфікс (від лат. sufpxus - прикріплений, підставлений) - службова морфема, яка стоїть після кореня й служить для утворення нових слів і словоформ.

Більшість суфіксів виконують у мові словотворчу роль: брат - братерство; бандура - бандурист; саджати - саджанець; море - морський; фарба - фарбувати.

Формотворчими виступають суфікси дієслів, ступенів порівняння прикметників та прислівників, дієприкметників: гукати - гукнути, коротко - коротше, зачинити - зачинений.

Постфікс (від лат. postfixus - прикріплений після) – службова морфема, що стоїть у кінці слова (після закінчення) і має словотворче чи формотворче значення. До постфіксів належать частки -ся (-сь), -який, -небудь, -но, -бо: вчити - вчитися, будь-який, хто-небудь, прийди-но, читай-бо.

Інтерфікс (від лат. interfixum - прикріплений між) – сполучна голосна, що використовується при утворенні складних слів. Інтерфікси

(о, е, є, а, ох) поєднують корені (два і більше) в одне самостійне слово: лісостеп, зорепад, двохсотий, працездатний, життєрадісний,

сорокаметровий, грязеводолікарня.

Закінчення (флексія, від лат..flexio - згинання, перехід) – службова змінна морфема, яка утворює нові словоформи і служить для зв’язку слів у реченні. Наприклад, слово картина граматично пов’язується з дієсловом за допомогою закінчення -у (малювати картину), з іменником - за допомогою закінчення -и (малювання картини), а з дієприкметником - закінчення -ою (зачарований картиною). Закінчення виражає граматичне значення слова (відмінок, рід,

число, особу). Щоб визначити закінчення, треба слово провідміняти за

відмінками (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієприкметник) або особами (дієслово). Отже, закінчення мають тільки змінні слова.

Питання для самоконтролю

1. Що таке морфема?

2. Які морфеми можуть входити в основу слова?

3. Чим змінювані слова відрізняються від незмінюваних?

4. Яка значуща частина слова називається закінченням?

5. Які функції виконує закінчення?

6. Яке закінчення називається нульовим?

7. Що називають основою слова?

8. Що називається коренем слова?

9. Яка морфема містить у собі лексичне значення слова?

10. Для чого служать префікс і суфікс?

11. Що таке постфікс?

12. Що таке інтерфікс?

13. Що таке афікс?

Вправи до теми

Вправа 1. Чи є спільнокореневими подані слова? Визначте корінь слів. Чому відбуваються зміни у коренях слів?

Косити - скошений, графити - розграфлений, садити - посаджений,

пекти - спечений, мова - мовлення, втома - втомлений, пускати -

випущений, берег - узбережжя, дорога - бездоріжжя, ліс - узлісся.

Вправа 2. У поданих словах визначте закінчення, якщо воно є.

Земля, дівча, ягнятко, ніч, стіл, зранку, писати, радість, читаю, читач, читаючи, візьмеш, ідемо, прийдіть, змагаємося, написавши, талановитий, талановито, безмежне, безмежно, злегка, по-нашому, парі, алібі, суфікс, турне, пальто, бюро.

Вправа 3. Серед поданих слів знайдіть і випишіть тільки ті, що не

мають закінчення.

Камінь, каміння, перемогти, професія, відпочивши, відвертий, визнаючи, по-іншому, холодно, заспіваймо, красень, красуня, влітку, перероблюю, журі, дописавши, вдень, жартома, співати.

Вправа 4. Розберіть подані слова за будовою.

1. Снігуронька, широколистий, удесятеро, верещати, парі.

2. Розписаний, фотовиставка, щонайлегше, гнешся, учений.

3. Хреститель, легковажний, вручну, занедбувати, турне.

4. Роздоріжжя, триденний, тихесенько, оголошую, чарівниця.

5. Шиття, втридорога, непохитно, засміятися, безпритульний.

6. Тіснуватий, вуглевидобуток, вгору, виїжджаєш, стінгазета.

7. Названий, далекозорість, безвиїзне, блиснути, стоніжка.

8. Обідраний, самовідданий, доволі, забруднюємо, іменини.

9. Фільтрований, середньовіччя, найдорожче, шепнеш, зловлю.

10. Щасливець, димовитяжний, заодно, розгладжувати, колібрі.

ПРАВОПИС І  ТА  И  В  КОРЕНЯХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ

Орфограма: букви и – і  після  ж, ч, ш, щ  та  г, к, х

в коренях слів

Вправа 1. До поданих слів  дібрати такі їхні форми або спільнокореневі слова, щоб звук [і] чергувався з [о] або [е]. Виділити в  кожному слові корінь.

Схід, чільний,  ківш, гірський, шкіра, щітка, кінець,  щілина, кіптява, щічка, міжгір’я,  гірчиця.

Вправа 2. Переписати, вибираючи з дужок потрібну літеру. Після слів з буквою і в корені після ж, ч, ш, щ  та г, к, х  записати в дужках  слово з чергуванням [і] – [е] або [і] – [о]. Обгрунтувати написання букв  и – і  в коренях слів.

Зразок.

Пустив гінку (жене) зелену віть і вдруге став дубочок жить. (П.Перебийніс.)

І. Рум’яні груші х(и,і)лять віти круто. (Г.Коваль.) Зак(и,і)піли, запінились груші. (В.Осадчий.) Ті к(и,і)слиці давно вже зів’яли. (В.Сосюра.) Річка блак(и,і)тна плеще і в’ється. (М.Рильський.) І неба голубий перкаль позатуляли хмари щ(и,і)льно. (А.Коляновський.) Колос щось наш(и,і)птує мені. (Г.Коваль.) Там під вітром печальна ш(и,і)пшина про минуле на сонці шумить. (В.Сосюра.) Горобину пробуєм г(и,і)рку. (Д.Павличко.) Ти повір моїй пісні щ(и,і)рій. (В.Раєвський.) Ти душу лаг(и,і)дну свою в гарячу думу перелий. (А.Малишко.) Від грому зах(и,і)талося шатро небес. (Б.Олійник.) Кругом ж(и,і)ття к(и,і)піло, наче море. (І.Франко.) Ж(и,і)ву, як той г(и,і)рський потік. (Д.Павличко.) Як я любив х(и,і)мери вулиць, що дивним дихають ж(и,і)ттям! (М.Рильський.) Він був, як ми, блак(и,і)тний від ож(и,і)ни, і через те ми дуже з ним дружили. (Л.Костенко.) Іноді  тільки присниться куртка моя шк(и,і)ряна. (В.Сосюра.) Г(и,і)рчить веч(и,і)рнє сонце полином. (Є.Гуцало.) Паркан тут щ(и,і)льний, наче почерк,  коли паперу вже в обріз. (Л.Костенко.)

ІІ. Освіта – г(и,і)сть, а  господар – розум. Аби вмів працювати, а ж(и,і)ти навчишся. У корові молоко не к(и,і)сне. Півнячий гребінь не розч(и,і)сує. Маког(и,і)н – хазяїн в хаті. Пішло діло – все зак(и,і)піло. Дім без ж(и,і)нки -  вітряний млин без вітру. Голка – г(и,і)ркий заробіток. Гнилими нитками не ш(и,і)ють. Що від к(и,і)шки народиться, те мишей ловитиме. Цибуля – панна з г(и,і)р, що має сто шк(и,і)р. Голодному на полюванні всі зайці ж(и,і)рні. Найсмачніше м’ясо – біля к(и,і)сток. Витівки лиса х(и,і)трі хіба що для курки. Дома лев, а на війні тх(и,і)р. Досада шкребе, як к(и,і)шка лапою. Хороший плотник і до коліна к(и,і)л заструже. Було б у коморі, а в к(и,і)шені буде. Х(и,і)сту на базарі не купиш.

Народна творчість.

Вправа 3. Вставивши потрібні букви, записати слова в дві колонки: 1) слова з буквою и в корені; 2) слова з і в корені.

Ч?тання, веч?р, к?сляк, ш?сть, ж?вучий, вих?д, г?сть, к?п’яток, розх?таний, бдж?лка, ш?рокий, ч?ткий, зак?льцьований,  к?сіль, зач?ска, розк?шний, х?рлявий, ж?ночий,  ш?шка, к?дати, самох?ть, зах?ст, шк?дливий,  к?птява, к?сть.

Вправа 4. Переписати, вставляючи пропущені літери. Позначити в словах орфограму  “букви и – і  після  ж, ч, ш, щ  та  г, к, х”.

І. У чварах губимо до праці давній х..ст. (В.Раєвський.) Над усе – ч..стота душі. Тешімо себе, тешім! (М.Самійленко.) Не відступай в затятому двобої, кров предків хай у серці зак..па. (П.Перебийніс.) Лягли к..стьми незвані гості. (Л.Забашта.) Нег..дно бути речником юрби. Раби рабів ще г..рше, ніж раби. (Л.Костенко.) Та я не плакав, що у мене ж..ття г..рке, немов полин. (П.Перебийніс.) Коли горіти, то вільно й ч..сто, за правду щ..ру, за честь вогнисту. (В.Грінчак.) Ти не давай з братів лупити шк..ру. (І.Франко.) А я не г..сть, не зайда в..падковий. (Д.Луценко.) Хвої запах ч..стий та г..ркий. (М.Рильський.) І десь х..хоче х..мородь лісна. (Л.Костенко.) Ск..глить осінній віт..р над к..стяками д..рев. (Л.Чернов.) Х..литалася темінь патлата, веч..р важко ліз через тин. (В.Симоненко.) Поч..плялися за ноги  дикі водорості трав. (П.Перебийніс.) Завтра потяг. Квиток у к..шені. Дай же руку востаннє твою. (В.Сосюра.)

ІІ. Овес проросте і в к..шені. Хто р..месла не знає, той в..лику торбу ч..пляє. Х..сту на базарі не купиш. К..нець показує, хто що зробив. Без дощу в..ноград – одна шк..рка. Гарна коса – пок..с ш..рокий  та довгий. З поганого куща і ягода к..сла. Г..рка праця – солодкий споч..нок. К..т спить – миші господарюють. Сорока кр..чить, як ж..ття навчить. Садив дичку – їж к..сличку.  Ліг..дне теля дві корови ссе, а шкодливе – жодної. Словом  як шовком виш..ває, а ділом  - як ш..лом шпигає. Х..трощами довго не прож..веш.

Народна творчість.

Вправа 5. Прочитати речення, вказати вжиті в них фразеологізми, розкрити значення кожного. У виділених словах  визначити орфограми.

Я кістка  в горлі вам, не бублик, не калач. Татарин духа нам підкинув свого, хоч Русі й не підбив. Він сам, як іскра в полі, згинув, а духом хижим  нас губив. Дізнався він, почім  здобичного ківш лиха, тепер в тому одна  йому була й утіха, що не чужа, своя над головою стріха.

З творів  П.Куліша.

Вправа 6. Пояснити значення кожного з фразеологізмів. Визначивши орфограми у виділених словах, обгрунтувати  написання цих слів.

Викинути з серця (Зачіпати за серце). Мороз поза шкірою. До кісток проймати (Розбирати по кісточках). Вивчети на чисту воду. Жити на широку ногу. Гірка чаша. Зазирати в чужу кишеню (Сидіти в чужій кишені). По кігтях  упізнати звіра. Після вечері гірчиця. Всипати по перше число.  Кишка  слабка. Стояти кілком в горлі. Зі щитом чи на щиті. По кігтях  упізнати лева. Хто взяв меч, від меча й загине.

ПРАВОПИС О  ТА  А  В КОРЕНЯХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ

Орфограма: букви   а – о   в коренях слів

Вправа 7. Прочитати. Обґрунтувати написання букв  а – о  у  коренях  виділених слів.

У доброї хазяйки корова маслом доїться. Усе багатство земля дає. Хто гарячого не бачив, той і холодному радий. Багаття ніколи не  насититься дровами, а земля – дощами.  Капуста гарна, та качан гнилий. Собака втіка не від калача, а від бича. Хіба сонце винне, що кажани вдень не бачать.  Нехай раз – тільки б гаразд. У поганого майстра і пилка крива. Гончар у черепку їсти варить. На колючий терен знайдеться  гостра лопата. Від корявого дерева тепла не чекай.

Народна творчість.

Вправа 8. Прочитати словникову статтю. Пояснити, як розрізнити написання розтлумачених у ній слів. Скласти й записати з цими словами речення.

БАГАТИР – БОГАТИР. Розрізняються значенням.

Багатир, -я,  мн.-і. Заможний чоловік. Синонім:  багатій. Сільський багатир.

Богатир,  -я,  мн.-і.  Людина надзвичайної сили і відваги. Казковий богатир.

Вправа 9. Переписати, вставляючи пропущені літери. У виділених словах поставити наголос, обґрунтувати написання  букв а – о.

І. Сонце пром..нем г..рячим розтопило смуток неба. (В.Раєвський.) Тепле літо розтало в тумані, стеле осінь дороги б..гряні. (М.Гурець.) День, як б..гаття, тихо погаса. (Д.Павичко.) На поле вийде ратай, мов б..гатир: пора! У землю кине зерна достатку і добра. (М.Лютик.) Б..гатирем ти станеш, будеш паном, розкошуватимеш весь вік. (Л.Глібов.) Б..гряніло життя, ніби хмари в вишині над туманами трав. (В.Сосюра.) Треба, щоб слова з б..гатих не зробилися убогі. (М.Рильський.) Цвіте над с..лдатом вінок с..вини, горить під солдатом дорога. (П.Перебийніс.) М..настир із в..сокої кручі заз..рає у води Десни. (В.Раєвський.) Жив у нас у селі к..зак Хмара; б..гатир був! Що було в нього поля, худоби та всякого добра! (Марко Вовчок.) І падала на шоломи ворожі б..гатиря пудова булава. (М.Шевченко.) Ті руки, хоч міцні, та не к..ряві. (Д.Павличко.) Без газди які там г..разди! (Нар.творч.)

ІІ. Мене в чоло поцілував сумне с..лдат, подібний до Шевченка. (Д.Павличко.) Є в к..зака  сила, є в к..зака правда! (Л.Забашта.) З м..настирського подвір’я виступає  хід церковний, монотонний чути спів. (І.Франко.) Кому б..гато дано, тому б..гато не треба. (О.Перлюк.) Чисту воду люби, що г..рячу вдовольнює спрагу. (М.Рильський.) Услід за х..зяями  втікають зрадники г..рячими шляхами у прірву, де їх жде заслуж..ний к..нець. (М.Рильський.) Б..гряних віт осінній лист спада, спада мені на руки. (Г.Коваль.) Спалахи далекі крають небокраї, наче йде за морем бій б..гатирів. (В.Сосюра.) Лукина оповіла, як  мати та брати присилували її  вийти заміж за старого б..гатиря через поле та через його заможність. (І.Нечуй-Левицький.) Іди, сестро, в м..настир, а щоб тебе Бог простив. (Нар.творч.) Не співа “на добраніч” пташина,  тільки нечутно літають великі, чудні к..жани. (Леся Українка.)

ІІІ. Почав Ведмідь х..зяйнувати, у пасіці порядкувати. Як індик той, всюди ходить б..гатир спесивий, що захоче, все купує, вередун щасливий. (Л.Глібов.) Б..гатирі  тут виростали, сильних духом людей викохував цей край. (О.Гончар.) Іде с..лдат, бреде солдат, а стане ненароком, торкне  рукою колосок, х..зяйським гляне оком. (А.Малишко.) Вглядаються у воду зорі вмиті, к..жан справляє свій нервовий лет там, де ворожить при вогні поет, у к..зана дитинство зазирає. (В.Стус.) Стоять хати, немов дівки, в намисті із кукурудзи жовтих к..чанів. (Н.Поклад.) З п..ганого куща і ягода кисла. Упав у г..разд, як муха в сметану. (Нар.творч.)

Вправа 10. Вставивши букви, записати слова у дві колонки: 1) слова з буквою а в корені: 2) слова з буквою о в корені.

   Г?нчарня, к?рявість, к?лач, к?чанистий, перел?пачений, розб?гатіти, к?жан, к?рячкуватий, с?лдатський, к?закувати, г?нчарство, х?зяйновитий, п?ганющий, г?рячкуватий, б?гатство.

Вправа 11. Пояснити значення поданих фразеологізмів. Вказати слова з орфограмою букви   а – о   в коренях слів.

 Сам собі хазяїн. По гарячих слідах. Насипати жару в халяви.  Жити в гаразді.