|
НАПИСАННЯ ПРЕФІКСІВ
ПРЕФІКСИ РОЗ-, БЕЗ-
Орфограма: буква з у кінці префіксів
|
Кінцевий приголосний префіксів роз-, без- вимовляється по-різному залежно від початкового звука кореня. Якщо корінь починається голосним звуком (безупинний, розораний) або ж дзвінким приголосним (крім шиплячого), кінцевий звук префікса звучить чітко: розвага [розвага], безриб’я [бе зрибйа].
Перед наступним глухим приголосним (крім шиплячого) кінцевий приголосний префіксів роз-, без- у залежності від темпу вимови може вимовлятися дзвінко і глухо: [розпиетати] і [роспиетати], [беизсмертний] і [беис:мертний].
Якщо корінь починається шиплячим приголосним, під його впливом кінцевий звук префікса змінюється на шиплячий: безчесний [беижчесний], розчистити [рожчистити], безшумний [беижшумний], розжитися
[рож:ити с’а].
|
Вправа 1. Подані слова прочитати, дотримуючи орфоепічних норм.
І. Безвітряний, розгін, бездонний, безцінний, безшерстий, розширений, розжарити, розжувати, безсніжжя, черезплічник..
ІІ. Безкраїй, розчин, безсилий, безхаття, безхліб’я, черезсідельник.
|
У префіксах роз-, без-, через- завжди пишеться з: розмірковувати, розказати, безмірний, безсмертя, черезплічник.
Якщо корінь слова розпочинається сполученням кількох приголосних, вживається префікс розі- розірвати, розібрати, розісланий, розіпрілий.
|
Вправа 2. Прочитати, дотримуючи орфоепічних норм. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією. Пояснити написання префіксів.
Погано жити безтурботному і безсловесному. Очі розсудливого дивляться вперед. Тямковиті руки краще безликого мозку. Краще певне ремесло, ніж безмежне поле. Роботящому безділля – мука. Де праця, там і розквіт. Чесної праці вітер не розвіє. Хто не тримає котів, той розводить мишей. Коли миші кота чують, то безпечно не танцюють. У кого добра паша, в того розсипчаста каша. Цибуля дивувалася, що петрушка розтанцювалася.
Народна творчість.
Вправа 3. Переписати. Виділені слова розібрати за будовою. Обгрунтувати вживання в цих словах префікса розі-.
І. Тихо туман розіслався, землю всю криє. Мій Києве! Нема таких туманів, які б не розійшлися над тобою! Розірвалось небо синім клаптем, гримнув грому живодайний вибух.
З творів М.Рильського.
ІІ. Розішлю свої думи в дозори. (В.Симоненко.) Все рідше лагідне проміння на мить розірве товщу хмар. (Є.Будницька.) І сивий дуб від жару розімлів, а ген бринять валторни журавлів. (А.Малишко.) Пітьму співучі крила розітнули, і ось вікно світанком зацвіло. (П.Перебийніс.)
Вправа 4. Розкрити значення та з’ясувати походження фразеологізмів, при потребі звернувшись до словника. Переписати, вставляючи пропущені букви.
Ро..верзлися хлябі небесні. Ро..тікатися мислію по древу. Ро..валилась зла руїна, покотилася лавина. Федір Бе..рідний. Ро..биває, та не вип’є живущої крові.
Вправа 5. Розкрити значення фразеологізмів. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією.
Розсипатися бісером; розквасити губи; розсохлися клепки; розкривати карти, розплутувати клубок; розжувати і до рота вкласти; розжарилась атмосфера.
НАПИСАННЯ ПРЕФІКСА З-(С-)
Орфограма: букви з – с у префіксі з- (с-, зі) (23)
|
Префікс з- переходить у с- перед буквами к, п. т, ф, х: сказати, спитати, стиснути, сформований, схил.
Перед іншими буквами вживається префікс з-: збудувати, зліпити, зцементувати.
Якщо корінь починається сполученням кількох приголосних, уживається префікс зі-: зіскочити, зібганий, зіткнення.
|
Вправа 6. Утворивши від поданих слів нові слова за допомогою префіксів з- та с-, записати їх у дві колонки.
Берегти, клеїти, чіпляти, прямувати, молотити, мастити, фотографувати, творити, турбувати, сунутися.
Вправа 7. Переписати, вибираючи з дужок префікс. Позначити в словах орфограму “букви з – с у префіксі з- (с-, зі)”.
І. Держава наша (з,с)будеться і буде. (Н.Диб’як.) (З,с)чепились на смерть на землі твоїй рабство й свобода. (М.Самійленко.) В дурних поклонах (з,с)чесані лоби. (М.Шевченко.) Нам важко стояти на (з,с)схилі куртому, та квітне бузок добровісно. (П.Перебийніс.) Ми всі (з,с)братались і (з,с)сестрились, новим овіявши старе. (М.Рильський.) Люблю вклонятися доземно землі, яка мене (з,с)родила. (А.Камінчук.) Вернися, синку, матір (з,с)пом’яни, щоб тільки серця не (з,с)сушила спрага! (А.Малишко.) Коли народу (з,с)ціпило уста, то я його словами говорила. (Г.Гордасевич.) Хай людям принесе це слово благовісне журбу (з,с)цілющую і животворний біль! (М.Рильський.) Розмахнулись до моря степи чорноземні, (з,с)колихнулися буйним пшеничним крилом. (М.Стельмах.)
ІІ. Робота сама за себе (з,с)скаже. Тварина ряба зовні, а людина – (з,с)середини. Мурашка хоч і мала, а гори (з,с)точує. Хто за листочком (з,с)ховається, а кого й за деревом видно. Як погано (з,с)шив, то хоч добре випрасуй. Як руки (з,с)кроять, так спина (з,с)носить. Уміла рука і вночі не (з,с)схибить. (З,с)сукане вдвоє довше тримається.
Народна творчість.
ІІІ. Міст (з,с)получає береги, що не (з,с)ливаються ніколи. (В.Раєвський.) А (з,с)погади, як птиці (з,с)томлені, у серце стукають моє. (Г.Коваль.) Химерний сон з душі (з,с)летів і (з,с)ник. (Д.Павличко.) І (з,с)чорніють троянди червоні, наче в ранах запечена кров. (Леся Українка.) Сумно в безвість (з,с)пливають дні. (В.Раєвський.) Може, стежку до тебе десь хрещатий барвінок (з,с)ховав? (Д.Луценко.) (З,с)жовкне лист уліті, відчахнеться віття. (М.Стельмах.) (З,с)черствіла вчорашня хлібина. (О.Вертіль.) Ніч (з,с)сідається, наче кришталь. (В.Стус.) Розтулило сонце золоті повіки, на сніги (з,с)чорнілі впали промені. (В.Сосюра.) Гострим полиском хвилі (з,с)палахують після бурі у місячну ніч. (Леся Українка.) (З,с)тишую, (з,с)повільнюю свій крок. (Д.Луценко.) В камінні, як голка в сіні, (з,с)губився струмок. (Д.Павличко.)
Вправа 8. Переписати, додаючи потрібний префікс.
Мала мурашка, а гори ?точує. Праця й гори ?рівнює. Худоба ряба зверху, а людина ?середини. Уміла рука і вночі не ?хибить. ?садили з воза та прямо на лід. Добре ?шиті чоботи добре й носяться. Думай ?вечора, а починай удосвіта. З дурнем ?чепився – дурнем ?робився. Копійка карбованцем ?цементована.
Народна творчість.
Вправа 9. Прочитати. Обґрунтувати вживання у виділених словах префікса зі-.
І. На землю по зоряних сходах задуманий вечір зійшов. (В.Сосюра.) Маки в житі ридали пелюстками зірваних сліз. (Є.Гуцало.) Змарніє день, зіщуляться берези, замре коріння в сизій мерзлоті... (Л.Костенко.) Зітхнуть поля всі подихом одним, гілля на липах оживе дебеле. (М.Рильський.) І тільки часом камінь з круч зірветься, впаде і кане в темних тихих водах. (Леся Українка.) Залітна сніжинка сльозою зійшла на долоні. (Б.Олійник.) Зігрій тугі маленькі парості, налиті соком через край. (А.Малишко.)
ІІ. Не вклонившись, ягідки не зірвеш. Поки не впрієш, поти не зігрієшся. Солодке зіпсувати легко, а гірке зіпсувати – нічим. Тримайся порога, перед котрим зістарився. За один раз дерево не зітнеш.
Народна творчість.
НАПИСАННЯ ПРЕФІКСІВ ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-
Орфограма: букви е – и у префіксах
Вправа 10. Прочитати, дотримуючи орфоепічних норм. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією. Чи розрізняються префікси пре- та при- у вимові?
І чисте око житньої роси мені явило Канів придніпрянський. (Б.Олійник.) І стиглі пресолодкі полуниці там на очах палали і росли. (М.Рильський.) Я слухав, як місяця в чистому полі губами листочків просила тополя принести із ставу води. (Г.Коваль.) За ніч листопад синьою рукою поля недбало снігом притрусив. (М.Стельмах.) Погляньте, яке прекрасне дерев осінніх прощання ясне! (В.Грінчак.)
|
Префікси пре- та при- слід розрізняти за значенням.
Префікс пре- надає словам значення збільшеної ознаки: пречистий, премудрий, презручно, премило.
Префікс при- надає словам значення наближення, приєднання: приїхати, приклеїти, прикріпити, а також значення неповноти дії або ознаки: приморозити, прилягти, причинений, примружений.
Префікс прі- вживається у словах прірва, прізвище, прізвисько.
|
Вправа 11. Розкрити значення фразеологізмів. Переписати, вставляючи пропущені букви. Позначити в словах орфограму “букви е – и у префіксах”.
Пр..хилити небо. Погляд пр..кипає. Пр..красна половина (стать). Пр..кусити язика (Пр..солоджувати язика). Пр..тиснути до стіни. Пр..гріти гадюку за пазухою. Пр..щемити хвіст. Опинитися над пр..рвою (на краю пр..рви).
Вправа 12. Переписати, вставляючи пропущені букви.
І. Моя пр..красна Україна – квіток і сонця сторона. (В.Сосюра.) То була Пр..чиста Діва, на руках Дитина: ненаглядна християнству до кінця картина. (П.Куліш.) Та й мудра ж паска пр..далась! Височенька, легесенька, чепурна, жовта та пр..жовта! (Г.Квітка-Основ’яненко.) В своїй несхитності я пр..сягнувсь Тарасу. (М.Самійленко.) Так се ти пр..їхав у Київ пр..мудрості набиратись? (Панас Мирний.) І правди жар пр..ляже на серця. (А.Малишко.) Осінній сад пр..гадує весну. (Г.Коваль.) Ласкаво пахнуть пр..бережні луки. (М.Рильський.) Траві пр..снилася коса, тому й тремтить на ній роса. (А.Качан.) Добрий ранок, Пр..дніпров’я, що готуєш ти мені? (М.Стельмах.) Камінна баба, темна і важка, - Пр..чорномор’я давнього Вeнера. (П.Воронько.) Мені барвінку пр..неси в руках і пр..неси мені в очах любистку. (Є.Гуцало.) Хай буде світло спогадом пр..дивним. (Л.Костенко.) А у горниці тій хороше та пр..хороше, гарно та пр..гарно! (Г.Квітка-Основ’яненко.) Думку не пр..боркати розкуту. (М.Самійленко.) Сині очі я забуду, карі пр..гадаю. (В.Сосюра.) А ти не запізнюйся, в гості пр..їдь. (А.Малишко.) Скільки відтінків має чекання! Скільки пр..світлих і чорних глибин! (П.Воронько.) Пр..гаслий шепіт бродить між людьми. (Б.Олійник.) Осінь кленам фарбувала крони, пр..крашала їм багрянцем скроні. (В.Раєвський.) Мертві дерева стояли над ним, наче пр..цвинтарні старці. (М.Стельмах.) У пр..вокзальних квітниках жар чорнобривців дотліває. (А.Качан.) Зоряна нічка пр..мчала на конях, землю туманами вкрила. (Д.Луценко.) Тож не питайте, що мені іще пр..мріялось в блакитному сіянні. Мені в сю ніч пр..снився місяць ясний, високе небо, вільний виднокіл. (Леся Українка.) Пр..ліпилась до серця земля, і думки колосками пробиті. (Д.Павличко.) Візьми мене, пр..родо, і до своїх пр..числь! (П.Тичина.) На світі хліб земний пр..буде, і грозовиця весняна громами юними розбудить росточок вічного зерна. (П.Перебийніс.) Плакав жайвір наді мною у пр..рві голубої висоти. (П.Перебийніс.) От скоро вже і журавлі попр..літають в степ широкий. (Л.Глібов.) І пр..скорено серце стукоче на стрімкім перевалі життя. (П.Перебийніс.) Ранку раннього вино пр..прославлене давно. (М.Рильський.) Пр..рода пр..красного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить. (Г.Сковорода.) Які фатальні наслідки й пр..чини великий світ над пр..рвою пасе! (Л.Костенко.)
ІІ. Удача сама не прийде – її праця пр..веде. Як зерно зробиться, то золото пр..котиться. Не сам цвях лізе в стіну, його молоток пр..прошує. Не кожна Ганна пр..гарна. Робота з пальців пр..краси зніме. Робота пр..краша, а лінощі – іржа. Була б голова на плечах пр..мудра, а хліба вона пр..думає. З охотою мовжна і камінь пр..цвяхувати. Ласкою й тигра пр..спиш. Кому пр..пече, той з каменю пр..смачний хліб спече. Сам пр..кидай, де твій рай. Не пр..кладав муки – не простягай руки. Доки губки не пр..тиснеш, вода з неї не потече. Дерево зрубаєш – не пр..шиєш. Пр..лип, як до Ганни Пилип.
ІІІ. Пр..рівняв слона до комара. Кого не пр..пікає, той не відсувається. Підожди, Іване, аж пр..ложу гірчиці до рани. Як скаже, то ні пр..шити, ні пр..латати. Пр..ший кобилі хвіст, а вона тобі щось розповість. Пр..ставив до старої печери нові двері. Прип’явся, як реп’ях до кожуха. Розум пр..ходить не тільки з роками, а й з пр..колючими шипами. Травневі морози називають пр..морозками. Не пр..кидайся мерзлим індиком. Пр..ніс з бублика шнурочка. Била Хима Євдокима, пішла позивати. Пр..судили Євдокиму ще Химу прохати.
Народна творчість.
ІІІ. Не до пари Голубоньці Горобець, хоч який він пр..хороший молодець. Пр..лащиться підлиза хоч до кого: солодкії слова пр..манюють великого й малого. Пр..хитра, пане-брате, річка, дарма що невеличка. Який же там король став Жабам у пригоді? Такий король, що сміх та й годі: здоровий-пр..здоровий пень.
З творів Л.Глібова.
Вправа 13. Розкрити значення та з’ясувати походження поданих фразеологізмів, за потреби скориставшись словником. Визначити орфограму у виділених словах.
Прекрасна Єлена. Прийшов, побачив, переміг. Приборкання непокірної. Премудрий піскар. Землячок признався.
|
