 [Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (29,0 Кb) ]
Звуковий склад мови
У процесі комунікації люди вимовляють і чують велику кількість звуків, але для розуміння й висловлення думки важливими є лише ті, які розрізняють значення слів та їхні форми.
Хоч звуки мовлення набувають індивідуального забарвлення завдяки тембру голосу, його висоті, інтенсивності, проте вони сприймаються носіями певної мови однаково й легко вичленовуються з мовного потоку.
Звук у мові - найдрібніша акустично-артикуляційна неподільна одиниця мовлення. Окремо взятий звук не має будь-якого значення, він його набуває лише у складі слів і морфем, виконуючи функцію розпізнання та розрізнення їхніх значень, наприклад: бік —вік —лік; зір- кір; дар - дер - дур; іди - іде - іду - ідеш - ідуть - ішов і под.
Звуки створюють зовнішню (звукову) оболонку слова. Для того, щоб відрізнити звук від літери на письмі, звук беруть у квадратні дужки, наприклад: літера с (ес) позначає звук [с], літера б (бе) позначає звук [6] і т. д.
В українській мові 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних
Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. Залежно від місця наголосу в слові звуки можуть бути наголошеними і ненаголошеними.
Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум (глухі приголосні) з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум (дзвінкі приголосні), ті в яких голос переважає над шумом називають сонорними.
|
Літери я, ю, е можуть позначати
|
|
один звук: я - [а], ю - [у], є - [е] та
|
|
м’якість попереднього приголосного
|
|
або два звуки: я - [йа], ю - [йу], є -
|
|
Два звуки вони позначають: • на початку слова: якомога
[йакомога], юність [йун'іст’], ємний [йемний];
• після букви на позначення голосного звука: має [майє], стою [стойу];
• після апострофа, м’якого знака: м’який [мйакий], мільярд [м’іл'йард].
В інших випадках літери я, ю, є, позначають один звук: няня [н'ана], люлька [л'ул'ка], життя [жиет :а].
Літера ї завжди позначає два звуки: ї - [йі], наприклад, їжак [йіжак].
|
|
|
Дзвінкі приголосні: [б], [д], [д’], [з],
|
|
[з’], [дз], [дз'], [ж], [дж], [г], [ґ].
|
|
Глухі приголосні: [п], [т], [т], [с],
|
|
[с’], [ц], [ц’] [ш], [ч], [к], [х], [ф].
|
|
Сонорні приголосні (зараховують
до дзвінких): [л], [м], [н], [р], [в], [й],
[л`], [н’], [р’].
Буквосполучення дж і дз можуть
передавати один звук, тоді вони
вимовляються злито ([дж], [дз]):
[джеиреило] - [п’іджиевити);
[дзеркало] - [п ’ідземний].
Буква щ передає два звуки:
[ш]+[ч]: [шчаст'а], [тешча], [шчітка].
Літера ь звука не позначає, а
вживається для позначення м’якості
попереднього приголосного: сьомий
[с'омий]. За твердістю і м’якістю приголосні поділяють на:
м’які: Ід'], [т`], [з'], [с'], [ц`], [л`], [н`],[дз`], [р`], [й];
тверді:
губні: [б], [п], [в], [м], [ф];
шиплячі: [ж], ІчІ, [ш], [дж];
задньоязикові: [ґ], [к], [х];
глотковий: [г].
|
Вправи до теми
Вправа 1. В усіх словах визначте приголосні звуки за м ’якістю та
твердістю.
Різдво, листя, доміно, білка, Нюся, місія, лілія, ллє, сльоза, м’який, горіх, співак, вечеря, кузня, ювілей, гопак, пшениця, молитва, буква, батько, кутя, сторіччя, пальці, в’юн, Дюма, Гюго, Бальзак, Стендаль, будівля, ребус, публіка, сусід, струмок, синій, рюмсати, буря, Ілля,
людяність, ллється.
Вправа 2. Прочитайте і випишіть слова, у яких всі приголосні
звуки - м’які. Чому ви так вважаєте?
1. Тінь, білий, бій, зілля, підійдіть, зіллють, північ, дія.
2. Дрімав, вітер, чуєш, сміх, сойки, між, забуття, знаю.
3. Плечі, тітка, жура, дружина, спочатку, плавні, дім.
4. Ніч, липа, липень, звечора, мої, сім, верховіття.
Вправа 3. В усіх словах позначте приголосні звуки за дзвінкістю -
глухістю.
Град, буря, дім, маляр, клумба, поле, свисток, скирта, плащ, річка, вітер, совість, дзиґа, свердло, криза, схід, груша, мавпа, розмова, правило, лящ, пір’я, місяць, узлісся, гра, вода, голова, горобина, портфель, козак, метеор, плід, медик, тепло, стріха, похід, зброя, кран, накип, хліб.
Вправа 4. Визначте кількість букв і звуків в усіх словах.
Рілля, корова, гілля, прийом, буряк, бур’ян, рядно, порядок, яма, культура, драбина, повінь, щирість, висиджує, вовк, ясність, кукурудза, ненавиджу, гуща, сяяти, вогонь, смуток, сон, кремінь, походження, дзюркотіння, заощадження, навмання, родинний, шалений, сторінка,
мавпячий, знаряддя, почуття, мотуззя, суддя, щось, перевіряють, ніяковість, полюють.
Вправа 5. Прочитайте слова за правилами літературної вимови.
Затранскрибуйте.
Криворіжці, принісши, безчестя, зшити, з джерела, радишся, у ложці, дивишся, дужче, розшукати, братство, ходжу, раджу, воджу, бджола, підживлення, нагородження, приїжджати, кукурудза, дзвінок, надзвичайний, підземний.
ОСНОВНІ НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ
Краса і неповторна мелодика кожної мови — у її звуковому складі. Українська літературна мова має свої норми вимови звуків -орфоепічні норми. Основний принцип українського правопису -фонетичний, тому переважно читаємо, як написано. Важче записувати з почутого. Отже, треба добре знати правила вимови
|
Вимова голосних
|
|
Звуки [а], [о], [і] в усіх позиціях вимовляються виразно і чітко.
|
|
У ненаголошеній позиції звук [е] наближається у вимові до [и], а [и] — до [е].
|
[веисна], [виешне′вий]
|
|
Ненаголошений [о] перед наголошеним складом з [у] та [і] може вимовлятися з незначним наближенням до [у]. У словах іншомовного походження такого наближення не відбувається.
|
[вода´], [додо′му]
[зоузуля], [поуріг]
|
|
Вимова приголосних
|
|
Шиплячі [ж], [ч], [ш], [дж] в українській мові тверді.
Шиплячі звуки лише злегка пом’якшуються в положенні перед [і]. Шиплячі треба вимовляти як напівпом’якшені також і тоді, коли вони подовжуються.
|
[н′іч], [д¢івча´та]
[ш’іст′], [ч’ітко]
[узб’іч’:а], [узвиш’:а]
|
|
Звук [в] вимовляється дзвінко, ніколи не замінюється глухим у кінці слова та перед глухими, не переходить у [ф]. Після голосних у кінці складів і перед приголосними та в кінці слова вимовляється як [ỹ].
|
[в’і¢теир]
[шоỹк], [даỹно´], [буỹ]
|
|
Звук [ґ] вимовляється, на відміну від звука [г], як проривний.
|
[ґа´нок], [дзи´ґа], [гра´дус]
|
|
Звуки [дж], [дз] вимовляються злито, як один неподільний звук. Якщо [д] і [з] або [д] і [ж] належать до різних значущих частин слова, їх слід вимовляти як окремі звуки.
|
[д͡жем], [кукуру´д͡за]
[надзéмнией], [п’іджиеви´тие]
|
|
Вимова абревіатур
|
|
Найчастіше абревіатура вимовляється за назвами початкових букв (ха-те-зе — ХТЗ). Однак такий підхід не завжди прийнятний, зважаючи на складність, немилозвучність вимови абревіатури, через те в окремих випадках варіантом вимови може бути просторічний, простіший (не ЕФ-ЗЕ-У, а ФЕ-ЗЕ-У). Однак таких прикладів небагато.
Вимова абревіатур багато в чому залежить від кількості, а також розміщення голосних і приголосних звуків.
Найголовніші закономірності вимови літерних абревіатур такі:
— за звуками вимовляються ініціальнозвукові абревіатури, що складаються з ініціалів типу «голосний — голосний — приголосний», «приголосний — голосний — приголосний», наприклад: ООН, ЖЕК, ЦУМ.
— літерні абревіатури, що складаються з двох або трьох приголосних та одного голосного, вимовляються за буквами, наприклад: ПТУ (петеу), МГУ (емгеу);
— однолітерні абревіатури з цифрами вимовляються за назвами букв: Т-34 (те34).
|
Щоб правильно записати ненаголошені голосні, треба:
1 так змінити слово або дібрати до нього споріднене, щоб ненаголошений склад став наголошеним: [веи селий] -весело, [веи де] - ведений, [сеи ло] - села, [меи те] - метений, [сие д'іло] - сидячи; [сеи лис'а} - поселений, [неи су] - принесений, Іжие ве] - жити, [лие пневий] – липа.
2 змінити слово - якщо сумнівний звук випаде, то пишемо е, а якщо не випаде - пишемо и: липень, бо липня, майстер, бо майстра, палець, бо пальця, але палиць- бо палиця; пастир - бо пастиря.
3 запам'ятати слова, в яких ненаголошений звук неможливо перевірити наголосом: голубка [гоулубка], кожух [коу жух], зозуля [зоу зул’ а], союз [соуйуз], левада [леивада], медаль [меидал'], лимон [лиемон], директор [диеректор], собі [соу бі'].
Склад і наголос
Склад - це частина слова чи мовного потоку, яка вимовляється одним поштовхом повітря. Склад може бути утворений з одного чи кількох звуків, серед яких один обов’язково голосний, тому в слові стільки складів, скільки в ньому глосних звуків: о-мрі-я-ний, ба-жа-ння, здо-ров’-я.
Залежно від кількості складів слова поділяються на односкладові (смак), двоскладові (ма-ти), трискладові (нав-ча-ння) і багатоскладові (лі-ку-ва-ти, о-здо-ров-лю-ва-ти).
Якщо склад закінчується на голосний звук, він називається відкритим (со-ло-до-щі), а якщо на приголосний - закритим (без-барвний).
Виділення у слові складу з допомогою артикуляційних засобів (посиленням голосу, збільшенням тривалості, зміною тону) називається словесним наголосом.
Наголос у багатьох мовах закріплений за певним складом чи морфологічним компонентом. Такий наголос називається фіксованим, або сталим. В українській мові, як і в російській та білоруській, наголос різномісний, або вільний. Він може падати в різних словах на будь-який склад: сОнце, водА, діяти, варИти, віднестИ; вИкоханий, занЕдбаний, досконАлий, розповідний. Щоб знати його місце в слові, треба знати саме це слово. Український наголос рухомий, тобто він може пересуватися з одного складу на інший у різних формах слова, наприклад: веснА - вЕсни, кнИжка - книжкИ, землЯ - зЕмлю, дЕрево - дерЕва, вікнО - вікнА, робітник - робітникА.
Вправа 6. Прочитайте слова вголос, ставлячи правильний
наголос.
Новий, гуртожиток, порядковий, подушка, середина, літопис, вантажівка, каталог, чарівний, висіти, перепустка, псевдонім, вітчим, верба, горошина, бородавка, статуя, мережа, вільха, олень, феномен, предмет, квартал, параліч, спина, одинадцять, всередині, навчання, запитання, фартух, адже, дрова, омела, цемент, ненависть, листопад.
Вправа 7. Випишіть слова, які мають варіантне наголошування.
Зерно, лицарство, приятель, прощення, первоцвіт, напій, повітряний, вугільний, смерековий, текстовий, також, мабуть, смага, принести, доповісти, старіти.
Вправа 8. Перепишіть слова, позначивши в них наголос. Прочитайте їх, додержуючись орфоепічних норм.
Олень, фартух, джерело, дзиґлик, дзюрчить, схвильований, голова, ґанок, дзиґа, берег, аґрус, письменницький, вінницький, радість, ненависть, рясний, трьох, Харків, кобзар, тепер, боротьба, молотьба, просьба, книжка, вокзал, легко, кігті, змогти, льотчик, заквітчаний.
Вправа 9. Поставте наголоси у словосполученнях.
За двома зайцями, два зайці, лютували шаблі, чотири шаблі, два дзеркала, стінка з дзеркалами, підписали договори, два договори, працьовиті сини, три сини, учені записки, дві записки, обмінювалися записками, пам’ятки архітектури, дві пам’ятки.
ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛІВ З РЯДКА В РЯДОК
Слід дотримувати таких правил:
- Одна буква не переноситься і не залишається в попередньому рядку: яб-лу-ня (не я-блу-ня), ар-мія (не ар-мі-я).
- Не можна розривати буквосполучень дж, дз, які позначають на письмі один звук: хо-джу, си-джу; якщо дж, дз не становлять одного звуку, їх слід розривати: під-зем-ний, над-зви-чай-ний.
- Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої букви: від’-їха-ти, п’ять-ма, паль-ці.
- Не розриваються абревіатури: УАПЦ, МАГАТЕ.
- При перенесенні прізвищ не можна залишати на попередньому рядку ініціали або інші умовні скорочення: І.Я.Франко (не І.Я. // Франко), проф.Нечуйвітер (не проф.//Нечуйвітер).
- При переносі складних слів не залишають на попередньому рядку початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: семи-струнний (не семис-трунний), восьми-гранний (не восьмиг-ранний).
Слова довільно переносяться за складами: Дні-про і Дніп-ро; це правило поширюється і на суфікси: товари-ство, товарис-тво, товарист-во.
ВПРАВИ
- Подані слова поділити рисками на частини для переносу.
Зразок. Яго/да.
Ялина, надія, раджу, подзвін, підземелля, почуття, єднання, натхнення, український, серйозність, одинадцять, п’ятизначний, розм’якшувати, ґудзик, середньовіччя, Наддніпров’я, Примор’я, десятирічний, дитинство, святість.
- Переписати, виділені слова поділивши рисками для переносу. Підкреслити слова, які переносу з рядка в рядок не підлягають.
Свобода існує зовнішня і внутрішня. Зовнішня свобода – це свобода від чужої волі, залежності, заборон, наказів, обмежень. Це протистояння грубому втручанню, будь-яким насильницьким діям.
Але зовнішня свобода дається людині тільки заради свободи внутрішньої. Така свобода звернена до себе. Її головна духовна риса – самовимогливість.
Свобода обтяжлива, бо передбачає самостійність рішень і дій. Несвобода має ту перевагу, що не треба думати. За тебе думають інші.
Без свободи індивідуальної не може бути свободи колективної. Відпущений на свободу раб незрідка залишається рабом. Він не готовий до свободи розумово, морально й психологічно.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть й визначте головні одиниці фонетики.
2. На основі яких ознак звуки поділяються на голосні й приголосні?
3. За якими ознаками здійснюється класифікація голосних звуків?
4. За якими ознаками поділяються приголосні звуки? Розкажіть про поділ приголосних звуків за місцем творення, способом творення, участю голосу й шуму, твердістю/м’якістю.
5. Назвіть співвідносні приголосні: дзвінкі - глухі, свистячі - шиплячі, тверді - м ’які.
6. Чому українську мову називають повнозвучною і дзвінкозвучною?
Чому про неї кажуть «співуча»?
7. Які звукові явища властиві українському мовленню?
8. Назвіть особливості вимови приголосних звуків.
9. За якими ознаками відбувається уподібнення звуків?
10. Чим уподібнення звуків відрізняється від черіування?
11. Для чого мова потребує уподібнення і черіування звуків?
12. Чому відбувається спрощення у групах приголосних?
13. Розкажіть про норми вимови голосних звуків.
14. Який наголос властивий українській мові?
15. Що таке основний і побічний наголоси?
16. Розкажіть про особливості наголошення слів в українській мові.
17. Наведіть приклади слів, що відрізняються за допомогою наголосу.
18. Чи є в українській мові слова з подвійним наголосом? Наведіть приклади.
19. Назвіть орфографічні особливості переносу слів.
20. Яких технічних правил потрібно дотримуватися при переносі слів?
|
