Леся Українка - Слово, чому ти не твердая криця..?

Читає Василь Буколик.

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро iскриться?
Чом ти не гострий, безжалiсний меч,
Той, що здiйма вражi голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з пiхви готова,
Тiльки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб'єш...

Вигострю, виточу зброю iскристу,
Скiльки достане снаги менi й хисту,
Потiм ïï почеплю при стiнi
Iншим на втiху, на смуток менi.

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повиннi загинуть обоє!
Може, в руках невiдомих братiв
Станеш ти кращим мечем на катiв.

Брязне клинок об залiзо кайданiв,
Пiде луна по твердинях тиранiв,
Стрiнеться з брязкотом iнших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.

Месники дужi приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою...
Зброє моя, послужи воякам
Краще, нiж служ...