[Переглянути та завантажити повну версію матеріалу (12,0 Кb) ]

Годівниця

Жив-був старий. Очі його втратили зір, слух притупився, і коліна тремтіли. Він майже не міг тримати в руках ложку, проливав суп, а іноді їжа випадала у нього з рота.
Син і його дружина з огидою дивилися на нього і стали під час їжі садити старого у кут за грубку, і їжу подавали йому в старому блюдечку. Одного разу руки старого так трусилися, що він не зміг втримати блюдечко з їжею. Воно впало на підлогу й розбилася. Тоді молода невістка стала лаяти старого, а син зробив батькові дерев’яну годівницю. Тепер старий повинен був їсти з неї.
Одного разу, коли батьки сиділи за столом, в кімнату увійшов їх маленький син зі шматком дерева в руках.
– Що ти хочеш зробити? – запитав батько.
– Дерев’яну годівницю, – відповів малюк. – Коли я виросту, тато і мама будуть їсти з неї.